Как кремль и "хорошие" рюские начинали аойну.

(С)

В ці дні вже 11 річниця початку в ійни росії проти України.

Одразу почну з того, що 11 років тому - їх було більше.

Нас - тих, хто був готовий вийти на вулицю з прапором у руках було декілька тисяч, а готових взяти зброю - декілька десятків людей…

Сепаратистів було тисячі - їх підвозили автобусами, організовували, снаряджали.

добре памʼятаю березень місяць 14 року, як під донецькою адміністрацією лунало одне гасло "росія, росія".

Я зайшов у натовп і я добре розумів те, що, якщо мене хтось впізнає - мене просто можуть жорстко побити.

Але там не було кому впізнавати мене:

хтось з "мітингувальників, говорив з відвертим російським акцентом, хтось обговорював організаційні питання, згадуючи місто Таганрог.

В одного з чоловіків я помітив у руках паспорт росії.

Наш ворог штучно створив перевагу у силах.

Нажаль, більшість донецьких "еліт" на той час проявили пасивність. Багато хто не вірив що це може закінчитись чимось поганим.

Багато хто чекав рішень від авторитетів "з гори".

Влада в обличчі мера Донецька, та губернатра проявляла пасивність аби, по їх словам не напружувати ситуацію.

Ця пасивність обійшлася нам дорогою ціною.

Губернатор Шишацький був змушений тікати від мітингарів, які хотіли його побити.

І догоняли, в прямому сенсі, ударами по голові.

Донецькі б ніколи не сіпнулись на губернатора.

А найманці просто не знали на кого вони напали.

Здавалось б владі після такого- треба зрозуміти серьйозність, хоча б через свою гідність.

Але не сталось нічого, окрім ще більшої пасивності.

Вони були готові вбивати. Ми, на жаль, ні.

Ми кричали патріотичні кричалки. Вони били та вбивали. При чому робили це досить жорстоко.

13 березня вбили одного з перших патріотів в самому центрі Донецька - Дмитра Чернявського.

Вбили ножем. Інших мітингувальників загнали у коло, та кричали "на-Ка-ле -ни". Та закидували каменями та бруківкою.

Тільки зараз я розумію, що Дмитра вбили навмисно. У ФСБ був план створити хаос та посіяти страх.

Той день залишеться в мене в памʼяті як один із найстрашніших.

IШвидка забрала Дмитра коли він ще був живий, коли швидка їхала - мразі бігли за нею, намагались зупинити, та закидували її камінням по дорозі.

У житті я ні про що ні жалкую, окрім тих часів, що ми повели себе слабше за наших противників.

IНа силу треба було застосовувати ще більш жорстку силу, щоб захистити своє і себе. Тільки так тоді можна було діяти.

Це напевно і відповідь чому зараз я в ЗСУ.

Наша сомооборона двох десятків хлопців з палками і ножами - була слабкою.

Не вистачало лідерства, в тому числі, політичного.

Так воно відбувалось у Дніпрі, де адміністрацію очолив Коломойський та Корбан.

Дніпро в той час став тяжінням усіх патріотичних сил.

Організаційні питання вирішувались миттєво. Вперше, там я побачив автомат Узі.

В Харкові у квітні провели зачистку усіх сеператистів.

На цьому все закінчилось.

А в Донецьку все тільки починалось…

"Вакуум у Києві", - коли я приїздив у владні кабінети столиці, і з круглими очіма розповідав що відбувається в Донецьку - що на меті створення автономії, - різні чиновники махали руками і казали - заспокойся, - усе під контролем.

Тоді я і насправді думав, що все під контролем і що є певний план. Але помилився. Такий план почав реалізовуватись лише у літку - коли військовим шляхом зачищали міста: так звільнили Славянск, Краматорськ, Маріуполь, Дружківку, Авдіївку.

IАле було запізно - росія вирішила діяти також військовими методами. Забезпечуючи місцевих грошима, зброєю та відкритим російським контингентом.

В цьому тексті я хочу відзначити усіх тих, хто боровся за Україну ще тоді коли не було офіційного вторгнення.

Хто боровся на найскладнішій ділянці фронту.

Багато з тих патріотів загинули під час стичок, пропали безвісті, або загинули вже зі зброєю в руках під час перших місяців АТО.

Володимир Рибак, Дмитро Чернявський, Микола Березовий, Юра Матущак

Та багато інших патріотів…

- велика честь для мене, що з ними я був знайомий особисто.

Цей текст до того, щоб ми памʼятали як усе починалось.

Розуміли, що в ійна йде дванадцятий рік.

Засвоїли уроки - що пасивність вбиває.

І відчували яким тернистим є шлях незалежності.

Сил усім на боротьбу !

12 февраля 2022 г. разведка США обнародовала реальный план вторжения РФ в Украину, на который украинские власти не отреагировали.

СКРИНШОТ

https://censor.net/ru/news/3399455/12_fevralya_2022_g_razv...

Потери России превысили 900 тысяч в живой силе.

За свою историю Россия выигрывала только те войны, в которых у нее были надежные западные союзники.

За исключением Первой Мировой, в которой страна ухитрилась проиграть проигравшему. Войны, в которых Россия воевала в одиночку, она с треском проигрывала — Крымская, Русско-японская, Афганская, Украинская.

Особняком стоит Война 1812 года, в которой, якобы, Россия в одиночку разбила вторжение армии Наполеона.
На самом же деле война была выиграна только благодаря невероятной помощи англичан.

Фактически это был настоящий ленд-лиз.

Англичане поставили 1100 тонн пороха. Это почти полмиллиона пушечных выстрелов. Во время Бородинской битвы российская артиллерия выпустила, по разным оценкам, от 20 до 60 тысяч снарядов.

Это значит, что русским артиллеристам хватило бы английских поставок примерно на 9-10 битв масштаба Бородина.

Англичане поставили России 1000 тонн свинца. Российская армия стреляла пулями, отлитыми из британского свинца — другого просто не было.

В 1812–1814 годах Россия получила из Англии 225 тысяч ружей, примерно столько же за это время произвели собственные заводы.
России вообще нечем было вооружать ополчение. Командующий Резервной армией князь Лобанов–Ростовский доносил императору: в только что сформированных 12 полках «оружья не состоит, кроме одних тесаков».

Англия фактически оплатила всю военную кампанию России. Так, в 1812–1814 годах Англия предоставила России субсидии на общую сумму 165 млн. рублей, что с лихвой покрыло все военные расходы (по отчету министра финансов Канкрина, российская казна в 1812–1814 годах потратила на войну 157 млн. рублей). И это не считая «гуманитарной» английской помощи. Так, на восстановление послепожарной Москвы английское купечество безвозмездно передало России 200 тысяч фунтов стерлингов (примерно 1,8 млн. рублей). Всего же частные пожертвования английского общества России составили около 700 тысяч фунтов (более 6 млн. рублей).

Помощь Англии воюющей России оказывалась и по «мелочам» – от английского сукна до топографических карт (при вступлении армии в Европу) — своих не было и т.д.

Путинский русский "мир" пришел.

Что /

Хочу показать вам одно фото. Это небольшой клочок украинской территории, усеянный воронками от снарядов.

По грубой оценке плотности - 2000–3000 воронок на квадратный километр.

Самый распространенный осколочно-фугасный снаряд калибра 152 мм в 40 кг имеет внутри 6 кг взрывчатки и 34 кг стали.

Часть из этих осколков распыляется, остальное остается в земле.

Если мы имеем на 1 км² — 2000 воронок, это примерно 20–40 тонн стали/металла на км². Если были мины, ракеты, кассетные боеприпасы — добавляется дополнительная масса.

Помимо собственно стали после разрывов в земле остаются остатки гексогена, тротила, октогена, оксиды азота, тяжелые металлы (свинец, медь, никель), пары веществ — в грунтовых водах.

К примеру, тротил (TNT) — плохо разлагается, токсичен для водной среды, свинец и медь попадают в почву и растения, продукты детонации — повышают кислотность почвы.

В результате мы имеем угнетение роста растений, поскольку тяжёлые металлы нарушают фотосинтез, а также мигрируют в воду и попадают в продукты питания, что приводит к повышению риска рака почек, печени, нервных заболеваний у людей и животных, отравление почвенных бактерий, в результате страдает микрофлора.

Каждый взрыв разрушает структуру почвы, изменяя гумусовый горизонт (до 30–60 см), смешивает его с бедными нижними слоями.

Уплотняются подпочвенные слои, а следовательно ухудшается водопроницаемость, нарушается капиллярный ток влаги, корни не могут нормально расти. Ухудшается водный режим — дождевая вода будет застаиваться в воронках, что провоцирует заболачивание или размыв. Распылённый мелкий грунт легко выдувается ветром, плодородие падает.

Восстановление естественной физической структуры без вмешательства может занять 50–70 лет.

С химической точки зрения, тяжёлые металлы (свинец, медь, никель) остаются в верхних 30–50 см на десятки лет, нитросоединения (остатки взрывчатки) частично разлагаются бактериями за 5–20 лет, но часть уходит в грунтовые воды.

Все это приводит к общему падению урожайности до 30–70% минимум на 10–20 лет.

Особенно токсичны остатки РDX, гексогена и октогена — разлагаются медленно, до 30–40 лет.

Как результат эту территорию ждет полное уничтожение дождевых червей, полезных грибов и бактерий на площади до 95–100% в радиусе 2–5 м вокруг каждой воронки.

Микрофлора и микрофауна начнут восстанавливаться минимум через 8–15 лет, если почва не будет дополнительно загрязняться.

Высокие дозы свинца и меди блокируют ферментные системы растений, на подобных участках плохо растут даже сорняки.

В итоге на 20-30 лет на этой территории необходимо полностью отказаться от пищевых культур. Биота (черви и бактерии) вернутся через 15-30 лет.

Глубокие горизонты и грунтовые воды остаются под угрозой из-за загрязнениями тяжелыми металлами на 30-50 лет, без полной рекультивации восстановление гумуса - почти невозможно, с восстановительными работами займет 50-70 лет.

И это только крошечный участок украинской территории.

Возьмем конкретно участок земли, что на фото и попробуем его восстановить.

Разминирование обойдется в 5–10 млн USD, снятие или промывание верхнего слоя почвы (там, где высокая концентрация взрывчатки/тяж. металлов) - 6–21 млн USD, рекультивация почвы - 500 000–1 000 000 USD/км², посев фиторемедиационных культур (рапс, люцерна, подсолнух, потребуется минимум 5–10 лет таких посевов - 150 000–600 000 USD за весь период, мониторинг качества почвы и воды (10–20 лет) - 100 000–200 000 USD на весь срок.

Итого, только этот маленький кусочек, если мы хотим быстро вернуть его к жизни – это 11.75–32.8 млн USD за 1 км².

Это к вопросу о репарациях…