Жил-был человек. Жил в городе Херсон . Звали его Игорь. У него была жена и трое детей. Россияне оккупировали Херсон и убили его жену. Игорь стал вдовцом, а дети сиротами.

Прошло время. Игорь встретил другую женщину по имени Оксана. Они стали жить вместе в городе Кривой Рог . Оксана стала приемной мамой его троим детям. Сегодня россияне обстреляли Кривой Рог и убили и ее. Семья ехала на рынок закупаться к празднику. Ее убило осколками прямо в машине. Был день рождения одного из детей.

***

Это не сказка, а быль.

Это случилось сегодня, несколько часов назад.

Ну что, дорогие хорошие.ру, расскажете теперь этим детям сказку на ночь про прекрасную Россию будущего/прошлого, чудесный город Москву (бывшая правозащитница с пеной у рта), про то, что это война Путина, а россияне исключительно против и не должны страдать от санкций? А потом можно обсудить назначение одной людоедки на место директора московского музея вместо другой, например .

Тоже достойная тема.

Катя Марголис

***

Наснилось, ніби вулицею йду,

зимове місто — білий какаду:

кричить, говорить, крилами тріпоче,

піристий сніг у сяйві ліхтарів

і мерехтить, і падає у рів,

і поглинає рів його охоче.

Бо рів — насправді прірва, у якій —

скалічений собака, і пухкий

малюк, солдат без ніг, дідусь-триніжка,

і зовсім сива жінка молода

в холодній сукні темній, мов біда,

і лялька, як дівча: тендітна й ніжна.

Бо поряд — свято затишних вітрин,

вогнів намисто, перехожих плин,

повільний рух автівок, і крамниці

квіткові попри холод, ніч близьку

пістрявіють, у кожному кутку —

стрункі троянди та червонолиці.

Гадала після сну: чи я — той сніг,

чи воїн, що себе лиш не зберіг,

чи лялька у безодні (чорні очі!),

чи, може, квітка посеред вогнів,

яку ніхто зламати не посмів,

коли життя і смерть були

пліч-о-пліч.

Инна Куценко