Ще в видавництві "Урбіно" бачила цікаву книжку для підлітків - "Маргаритко, моя квітко" Крістіне Нестлінґер.
Крістіне Нестлінґер - лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 2003 році Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.
А ось рецензія на книжку - http://litakcent.com/2012/03/23/kristine-nestlinger-marharytko-moja-kvitko/
Чого лише не відбувається в житті Маргарити-Марії Закмайєр, або ж просто Маргаритки! У чотирнадцять наша героїня – звичайна товста дівчинка, а її найбільша проблема – це пережити черговий урок фізкультури. Коли дівчині виповнюється п’ятнадцять, її життя стрімко змінюється, оскільки її батьки розходяться. Разом із мамою вона переїздить до іншого помешкання, а тато залишається з її молодшим братом Гансиком. Щоправда, коли їй виповнюється сімнадцять, родина знову возз’єднується. Та в Маргарити назріла нова проблема: дівчина подобається відразу двом хлопцям, а от кого любить вона сама – красунчика Флоріана чи розважливого, спокійного Гінцеля?
Іще одна рецензія - http://comments.ua/life/335041-bestselleri-aprelya.html

Дуже цікава стаття. На прикладі сучасних видань розповідають, яку саме інформацію отримає дитина, з нібито просто розважальних пригодницьких історій, і як це може вплинути на її поведінку. Які моделі поведінки в цьому світі усвідомить наша дитина, залежить від того, що ми їй читаємо, які розмальовки і іграшки купуємо і т.ін. Стаття підкаже батькам, як уникнути стереотипів у вихованні дівчаток і хлопців, як зрівноважити гендерно нерівні книжки і т ін.
http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2015/03/16/083046.html

Українською видали "Дуже голодна гусениця" - http://www.barabooka.com.ua/ukrayins-koyu-vijshov-svitovij-bestseler-erika-karla...
Це перша книжка видавництва "Читаріум" (Харків). Зараз цю книжку можна придбати у Харкові і Києві, але після "Книжкового арсенала", який відбудеться 22-26 квітня, роз'їдеться вона по всій Україні.

Зараз читаємо "Катруся вже велика" Наталі Забіли. Хоча моїй Катрусі вже 6,5 років, але книжка її явно зацікавила. Слухає уважно і коментує. Це повість про звичайне життя звичайної 5-річної дівчинки. Люблю такі історії, коли дітям розповідають про життя однолітків. Дітям від 4 років мабуть буде вже цікаво. А для дітей до 4 років у Забіли є оповідання про Ясочку і Петрика.
Читаємо з сайту "Читанки" - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1932
От я тільки думаю, як буду оминати поїздку Катрусі до Москви, огляд Мавзолея, Кремля і зворушливий віршик про Леніна у чотирнадцятому розділі. Мабуть моя жорстка цензура трошки пошматує авторський текст. Але незважаючи на необхідність "редагування", не можу відмовити собі в задоволенні прочитати цю книжку дитині.
А до цього читали про день народження Лотти Астрід Ліндгрен. Їй також виповнювалося 5 років.
Отже, у нас тиждень читання про 5-річних дівчат.

У нас було 2 тижні читання про 5-річних дівчат.
Прочитали «Катруся вже велика» Наталі Забіли і «Звичайно, Лотта вже може кататися на велосипеді» Астрід Ліндгрен.
Обом дівчатам тільки-но виповнилося 5 років і обидві вважають себе страшенно дорослими. Хоча моїй Катрусі вже 6,5 років, але книжки її дуже зацікавили. Слухала уважно і коментувала. І я люблю історії, в яких дітям розповідають про життя однолітків.
Раджу ці книжки дітям від 4 років і молодшим школярам.
«Катруся вже велика» Наталі Забіли читали з радянського видання, яке є на «Читанці» http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1932
Багато чого довелося редагувати, викидаючи радянську пропаганду, але відмовити собі в задоволенні прочитати цю книжку дитині я не змогла.
В сучасній збірці творів Наталі Забіли «Проза» від видавництва «Школа» цей твір назвали "Катруся і Павлусь" і також відредагували.
Повість розповідає про звичайне життя 5-річної дівчинки, складається з 17 розділів (у сучасному виданні їх 14).
Кожен розділ присвячений окремій події у житті дитини. Написано легко і читати книжку приємно. В ній є майже про все.
Багато уваги приділяється стосункам Катрусі з іншими дітьми. Розповідають про те, як діти приятелюють, сваряться і міряться. Про дружбу між дівчатами. Про непорозуміння з кращою подружкою через дружбу з іншою, і про те, як помиритися. Про те, що відбувається, коли діти вперто не хочуть поступитися одне одному, і як можна це владнати.
Про прагнення 5-річних дітей до самостійності, і про те, в яких випадках краще побути «маленькою». Про потяг до знань у дошкільнят і чи варто їх навчати до школи.
Про дитячі мрії стати лікарем, чи балериною. Про те, що одні діти приміряють на себе різні професії, а інші вже змалечку остаточно вирішують ким хочуть бути.
Про стосунки з батьками. Про любов і «нелюбов» до батьків. Про те, як тяжко буває, коли обманюєш батьків, і про те, як знайти в собі сили і вибачитися.
Про дитячі страхи і їх розвіювання. Про те, як страшно буває навіть уявити, що можеш втратити когось з батьків, і як стає легше, коли знаєш, що все одно є люди, яким ти не байдужий, і які про тебе подбають.
Про те, як у родині з’являється ще одна дитина і ти стаєш старшою сестрою.
Загалом історії з життя Катрусі приємні, і корисні для читання дітям.
Вважаю цю книжку однією з тих, які обов’язково треба читати дітям.
Але в деяких розділах повісті дуже багато радянської пропаганди, тому у сучасному виданні їх повністю прибрали, а тим, хто читає старе видання, раджу попрацювати з олівцем до того, як читати цю книжку дитині.
----------
ЦЕНЗУРА
Для тих, хто захоче прочитати цей твір із радянського видання, наведу приклад мого редагування.
Авторський текст моя жорстка цензура трошки пошматала, повирізавши відвідання Мавзолею і зворушливий віршик про Леніна, пугалки закордонними буржуїнами, святкування Першого травня і сцену на виборах депутатів, коли у списку стоїть тільки одне прізвище і всі радісно несуть ці бюлетені до урн.
Видавництво «Школа» теж проводило редагування. Судячи з переліку розділів у повісті «Катруся і Павлусь» («Проза», в-во «Школа»), вони видалили розділ 10 «Варвару Іванівну обирають», 11 «Перше травня» і 14 «Катруся в Москві» (або об’єднали розділи 13 і 14, значно їх скоротивши).
Я розділ 10 «Варвару Іванівну обирають» залишила. Дитині прочитала, але багато чого змінювала. У розділі йдеться про вибори у депутати вчительки, яка товаришувала з Катрусею.
Напочатку розділу згадується зміна державного устрою, яка відбулася під час Жовтневої революції . З цього уривку я видалила згадування колгоспів і того, що «наша країна зветься Радянський Союз» (с.134).
с.136 «Була ця війна вигідна й потрібна для царя і капіталістів, які від неї багатіли» (с.136) - не читала, хоча може так воно і було.
с.137 «Жовтневу Революцію» замінила на «Революцію» і не читала наступні речення:
«І сталася в нас Радянська влада, щоб трудящим людям жилося добре, а хто не працює, той хай і не їсть» ;
«Бо довелося ще з панами воювати – і з своїми і з чужоземними. Довелося ще свою рідну Радянську країну від них відвойовувати й захощати. І було це дуже дуже важко.»
«Але тепер була вже Радянська влада, і ця влада не дала загинути дітям»
с.138 «Чула я тільки, що про них інші сусідки балакали, що це мовляв комуністи – і чоловік, і жінка.» - не читала
с.139 «Це ж за старого ладу хазяї могли з наймитів знущатись. А в нас тепер Радянська влада, тепер у них такого права нема.» - не читала
с.140 Не читала абзац: «Отак я вивчилася і вирісла. І зрозуміла я, що то значить Радянська Влада.............. до комунізму!»
с.141 Дуже вразила мене сцена виборів. Чудова ілюстрація демократичності виборів у Радянському Союзі: у бюлетенях стоїть тільки одне прізвище, і навіть олівців, щоб викреслити його, якщо кандидат тобі не подобається, ні в кого не було.
Процитую повністю:
«Там усім дорослим давали такі аркушики паперу, на яких було надруковано прізвище , імя та по-батькові Варвари Іванівни. А в другій кімнаті стояв великий ящик, обтянутий червоною тканиною, він називався «урна». Хто хоче за Варвару Іванівну голосувати, той має вкинути аркушик в цю урну. А хто не хоче, той має закреслити її прізвище.
Тато і мама зразу вкинули свої аркушики. А Катя тим часом поглядала навколо: чи не закреслює хто-небудь Варвару Іванівну? Ні, мабуть усі за неї голосують. Бо всі зразу підходили до урни і вкидали в неї свої аркушики, і навіть олівців ні в кого не було...Катя простояла б там цілий день, щоб дивитись, як голосують за Варвару Іванівну. Але тато з мамою не дозволили, і довелося йти додому.
Днів за два виявилося, що ніхто Варвару Іванівну не закреслив. ЇЇ обрали депутатом і про це було надруковано в газетах.»
Розділ 11 «Перше травня» я не читала дитині повністю, хоча шкода було сюжету з висаджування квітів на балконі, і з тим, як Катруся піклувалася про них. Якщо присвятити цьому трошки часу, з цих сцен можна зліпити цікавий розділ, просто тоді я втомилася від редагування 10 розділу і на 11 моєї терплячки не вистачило.
Розділ 12 – можна читати повністю. Відпочинок для «редактора».
Розділ 13 і 14. Присвячені зустрічі Катрусі з бабусею, яке живе далеко в іншому місті, і тому бабуся і онука майже не бачать одна одну. Гарні розділи. Я тільки не згадувала про те, що зустріч відбувається у Москві – от якось язик не повернувся (хоча це вже мабуть діагноз). В моїй редакції це було інше велике місто. І бабуся в мене жила не на Далекому Сході, а «далеко».
с.167 скоректувала розмову з іншою дівчинкою, яка теж їде в Москву і мріє побачити Кремль і т.ін.
с.173 можна за бажання скоректувати розмову у метро, в залежності від того, куди ж саме замість Москви приїхала Катруся.
с.175 -176 вирізала відвідини Кремля, Мавзолея і зворушливий віршик про Леніна, починаючи зі слів «А скільки тут ще й таких...» і закінчуючи словами «І коли ти почуєш по радіо бій цього годинника, то згадуватимеш про те, як ми з тобою побували тут!»
с.188 «І ще було б страшно, якби в кімнаті раптом опинилися які-небуть погані люди...»
Вирізала слова, які ідуть далі: «якісь буржуї і фашисти. Адже вони колись мучили хороших людей і з ними довелося довго боротися, поки вигнали їх з нашої країни. А за кордоном вони і досі є...Тільки їх сюди ніхто не пустить! На кордоні стоять наші прикордонники і пильно вартують, щоб ніхто з них не смів пролізти до нас. А що коли раптом один прикордонник відвернеться на хвилинку, а погана людина тим часом прослизне в нашу країну і нишком добереться до Києва, і проскочить у цей будинок і в цю квартиру»
І склеїла зі словами, що ідуть далі: «і залізуть саме в цю квартиру?»
----------
Ну от майже і все, сподіваюсь нічого не забула, і не відлякнула нікого від цієї чудової книжки, яку після редагування дійсно варто прочитати дітям.

Збірка українських дитячих пісень зі словами від телеканала "Малятко" - http://www.youtube.com/user/malyatkotv/videos

На сторінці "Янко Гортало" багато пісень і навчальних роликів для малечі - http://www.youtube.com/user/YankoGortalo
Наприклад, вони переклали відомі американські дитячі пісеньки-ігри в українському перекладі

Христос Воскрес! Вітаю всіх з Великодніми святами!

Як пишуть писанки

Прошу прощение, что влезаю в вашу веточку с вопросом по-русски, но сколько у вас языков в семье? Кто из родителей на каком языке разговаривает с ребёнком? Мне это тоже актуально. У нас три языка (папа - немецкий, мама - русский, вместе - английский). Я хотела бы ввести и белорусский, но боюсь, что будет перегруз. Как вы это дело организуете?

Дочка сейчас учит 4 языка: украинский, немецкий, русский, английский. Ей скоро будет 7 лет, заканчивает первый класс.
Немецкий она учит в школе + дома читаем книги + игры, развивающие словарный запас + 1 мультик в день на немецком. Дома на немецком не разговариваем.
Немецкий изучала активно с 3 до 3,5 лет и с 5 лет, когда ходила в немецкий садик. До этого немецкий слышала только на детских площадках + иногда дома я ей немного читала на немецком.
На данный момент свободно общается на немецком, в школе проблем с языком нет. Но при чтении книг довольно часто встречаются слова, который она не знает. и путается с артиклями.
Английский учит дома на занятиях со мной или мужем + дома иногда читаем книги + игры, развивающие словарный запас + иногда простенькие мультики-песенки на английском. Дома по-английски не разговариваем и в школе они его не изучают. Начала знакомиться с английским, когда ей было 3,5 года. С 3,5 до 4 лет активно посещала детские развивающие группы с английским языком общения.
На данный момент знания языка поверхностные: знает слова и простые фразы.
Украинский. Сейчас дома разговариваем по-украински + читаем книги + занятия по букварю и прописи + мультики. Первое знакомство с украинским примерно с года, когда начали читать первые книжки, позже подключились мультики. В домашнем общении перешли полностью на украинский примерно полтора года назад, так как чтения книг и мультиков без живого общения для развития языка оказалось не достаточно. На данный момент свободно говорит, но часто вставляет русские слова, понимает все и незнакомых слов в книгах для нее уже нет.
Русский. До 5 лет был основным языком домашнего общения. Сейчас по-русски разговаривает с бабушками по скайпу и со знакомыми здесь + читаем книги + мультики. На данный момент свободно говорит и понимает.

Спасибо за подробный ответ .
Дочка языки не путает?

У "Видавництві Старого Лева" цікаві новинки:
Як змайструвати автомобіль - http://starylev.com.ua/yak-zmaystruvaty-avtomobil - пізнавальна. У книзі детально описано створення авто, на ілюстраціях подані всі важливі деталі з назвами і т ін. У цієї книжки є ще пара "Як збудувати літачок". Можливо видавництво надрукує і її.
Мануель і Діді http://starylev.com.ua/manuel-i-didi - для малюків і тих, хто починає читати
Таке цікаве життя http://starylev.com.ua/take-cikave-zhyttya - для дітей, які починають читати. Коротенькі оповідання, в яких замість деяких слів стоять малюнки.
Лессі повертається додому http://starylev.com.ua/lessi-povertayetsya-dodomu
Мишачий дім http://starylev.com.ua/myshachyy-dim-sema-i-dzhuliyi

В основном языки дочка не путает. Четко различает когда с ней говорят на каком языке и отвечает на нем же. Иногда только в украинскую речь вставляет русские слова и наоборот. Иногда вставляет немецкие слова, когда говорит о предметах, с которыми впервые столкнулась в немецкой школе - дневник, домашнее задание и т.п. Но я думаю со временем это пройдет.

Сьогодні День Землі !
Бережіть її ! Турбуйтеся про неї ! Дивуйтеся і Милуйтеся нею !
А фільми про природу допоможуть вам зазирнути за лаштунки дива. Зйомки просто вражаючі
Таємниці царства рослин - http://moviestape.com/dokumentalnyj/5218-tayemnic-carstva-roslin.html
"Таємне життя грибів" - http://nextfilm.io.ua/v9fefdb8814a3fb44f4670ad6d916edbc

Продовжуємо читати твори Наталі Забіли. Прочитали «Дивовижні пригоди хлопчика Юрчика та його діда».
Дід хлопчика Юрчика – винахідник, який винайшов пігулки, за допомогою яких можна збільшитися чи зменшитися, пристрій, що читає думки, пігулки, які заміняють комплексний обід і т.ін. Кожен з розділів цієї повісті – це оповідання присвячене окремій пригоді. Всього їх 5.
Перша пригода присвячена бажанню дітей скоріше подорослішати. Поживши у тілі дорослої людини, Юрчик, який хотів скоріше вирости, розуміє, що за допомогою пігулок змінився тільки його облік, а всередині він залишився хлопчам, якому ще багато чому треба навчитися, і з задоволенням повертається в свій звичний облік.
Друга пригода присвячена непростому вибору, казати чи не казати правду. В ній Юрчик допомагає виправдати свого друга, на якого всі в класі думають, що він зломав модель ракети, яку вони довго майстрували.
Третя пригода про те, який кумедний пристрій винайшок дід для захисту молодих дерев від зайців.
Четверта - про те, як діти ходили в похід. Про те, як важливо допомагати одне одному.
Всі ці чотири розділи можна сміливо читати, цензурування вони не потребують. Звичайні оповідання для дітей.
А от п’ятий – останній розділ, вже містить радянську анти-капіталістичну пропаганду. В ньому з’являється іноземний капіталіст – володар птахофабрики, який зацікавився винаходом Юрчикового діда, який дозволяє збільшувати курчат. Він запропонував Юрчику купити патент на цей винахід у його діда за великі гроші. Хлопчик обурюється, говорить, що в нашій країні не все продається і покупається і т ін. Далі починається «шпигунський роман», який я вже не читала.
Отже, перші 4 розділа «Дивовижних пригод хлопчика Юрчика та його діда» раджу почитати, а п’ятий – в залежності від ваших уподобань.
Я читала цей твір зі старого радянського видання (http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php%E2%80%A6), можливо, що у сучасному виданні від видавництва "Школа" радянську пропаганду згладили, як вони це зробили з повістю "Катруся вже велика", яка також входить до цієї збірки.

Час від часу читаємо енциклопедію "Історія винаходів" Анни Клейборн.
Цікава книжка. Тут подано і історію глобальних винаходів, на кшталт колеса чи літака, і історію таких дрібничок, як жувальна гумка чи наліпки для нотаток.
Кожен розворот - історія якоїсь речі. Історії написані у вигляді коротких енциклопедичних відомостей, поданих у хронологічному порядку. Інколи відволікає те, що історія дублюється на полях - факти з тексту подаються ще раз, тільки іншими фразами і іншим шрифтом. На щастя, такі "повтори" зустрічаються не на всіх розворотах.
Почитати книгу можна тут - http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=50091
Ось іще відгук на цю книжку на сайті "Читомо" - http://www.chytomo.com/issued/istoriya-vynakhodiv

Побачивши, що "А-ба-ба-гала-мага" знову видає пригоди Алі, а у нас ще немає цих книжок, почали читати "Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії" з Читанки (httpa//chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&urlbid=786:::http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=786).
Прочитали цю казку за два вечори і я пораділа, що до шкільної програми потрапила така добра пригодницька і трошки повчальна книжка.
Недоладія - це країна, створена з недороблених людьми справ і речей. Якщо ти недомалював малюнок, недобудував будинок чи недошив костюм - все це чарівник забере у Недоладію. А якщо ти недоробиш 100 справ, то і сам там опинишся, як це сталося з дівчинкою Алею. А повернутися додому не так вже і просто, бо як це зробити - таємниця для всіх мешканців цієї країни.
У казці зустрічаються цікаві діалоги і монологи героїв. Місцями декорації або побудова історії трошки нагадувала мені пригоди Аліси Керола, але тільки як натяк, бо в цілому історія зовсім інша.
Для дитини - ця історія - пригодницька казка, а дорослий читач може побачити в ній нас самих і нашу країну. Король і головний міністр нагадували мені українське керівництво різних часів. Мешканці, які просто хотіли втекти з цієї країни, - нагадали мені саму себе. В оптимістичному фіналі казки мешканці Недоладії, проганяють керівництво, яке забороняло їм доводити справи до кінця, добудувати будинки і т.ін. і вирішили не втікати з країни, а розбудувати її і дружно взялися за діло. Ну, а Аля звісно повернулася до своїх батьків і бабусі.
"Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії" я б порадила читати молодшим школярам. Можна запропонувати дитині і трошки раніше, років з 5.
Дві інші історії-продовження я ще не читала.
В інтернеті знайшла іще відгуки на ці книжки:
"Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії" - http://ukrainka.org.ua/krayina-nedoladiya
"Подорож Алі до країни Сяк-таків" - http://ukrainka.org.ua/halyna-malyk-podorozh-ali-do-krayiny-syak-takiv
Якщо я не помиляюся, "А-ба-ба-гала-мага" об'єднала у новій книзі 3 казки, які раніше друкували окремо: "Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії", "Подорож Алі до країни Сяк-таків" і "Третя пригода Алі".
Погортати книгу на сайті видавництва -
ababahalamaha.com.ua/uk/%D0%9D%D0%B5%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%B9%...
Раніше у видавництві "Теза" було надруковано три книги пригод Алі:
"Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії"
"Подорож Алі до країни Сяк-таків"
"Третя подорож Алі"
Видавництво "Теза" рекомендувало ці книжки для школярів молодшої і середньої школи.
Почитати "Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії" на сайті "Читанка" - httpa//chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&urlbid=786:::http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=786

Якщо ви давно не посміхалися, зробить собі маленьке свято - почитайте "Митькозавр із Юрківки" Ярослава Стельмаха. Головні герої - хлопці, які тільки-но закінчили п'ятий клас і на літніх канікулах вирвалися з-під батьківського контролю на волю - у село до бабусі. Їх заповітною мрією було цілими днями відпочивати на озері, рибалити і варити з риби духмяну юшку. Але перспективою такої культурної програми батьків не переконаєш, що дітям можна поїхати самим відпочивати, то ж для них було обрано неспростовний аргумент - шкільне завдання на літо зібрати колекцію комах. Особливою любов'ю до біології хлопці ніколи не відрізнялися, але коли у тебе з'являється шанс відкрити для людства живий нині вид динозавру,то ти змінюєшся на очах, несподівано для самого себе.
Написано з гумором, над деякими сценами реготали уголос і хапалися за животи всі присутні, і малі, і дорослі.

Читали дві протипожежні книжечки.
Малята! Ви будьте з вогнем обережні і вивчіть всі правила протипожежні!
"Козенята і вогонь" Тетяна Коломиєць почитати можна тут - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=600
"Сірничок" Грицько Бойко почитати можна тут - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=970
Сучасне видання книжки "Сірничок" від видавництва "Веселка" в магазинах зараз придбати можна, а от "Козенята і вогонь" - не зустрічала.

Зараз я читаю дитині «Пригоди Еміля з Льонеберги» Астрід Ліндґрен, а вона мені «Пригоди Мицика і Кицика» Чеповецького.
Вся серія книг від Видавництва «Школа», в яку входять і «Пригоди Мицика і Кицика», виявилася вдалою для самостійного читання першокласниками. Крупний шрифт, білий цупкий папір, половину майже кожної сторінки займають ілюстрації, що полегшує дитині завдання пробиратися крізь товсту книгу. Формат А5, який зручно тримати дитині в руках. І веселі історії, які спонукають читати далі і далі.
«Пригоди Еміля з Льонеберги» від видавництва «Махаон» для самостійного читання першокласникам не підійде. Дуже довгі речення, великі розділи, величезний формат книги і т.ін. Емілю п’ять років, але мені здається, що ця книжка викликає більший інтерес не у його однолітків, п’ятирічний дітей, а у школярів молодшої і середньої школи, і у дорослих. Дітям молодше п'яти років не раджу. Я пробувала читати цю книгу дитині років з 4, але вона сприймала її без особливого захоплення. Зараз, коли їй майже 7, слухає з цікавістю, сміється і просить продовжувати читання. А для розуміння і запам'ятовування деяких подій, які описуються в книзі, можна і іще трошки подорослішати. Як дівчата вже згадували вище, для дітей 10 років також буде цікавою.

Нещодавно прочитала з сайту Читанки казкову повість для молодших школярів - «Мінімакс — кишеньковий дракон» Анатолія Костецького, з ілюстраціями Валерія Горбачова. ( http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=362 )
У 1986 року Анатолій Костецький отримав за цю повість премію імені Миколи Трублаїні.

Дія відбувається в останній день літніх канікул на дачі. Герої повісті: брат і сестра, Олег – майже учень 4-го класу і Ліза – майбутня першокласниця, дракон Мінімакс, сусідський хлопець Петька, який намагається заробити грошей не нехтуючи нечесними способами, і їх батьки. Багато уваги в повісті приділяється шахрайці-сусідці, яка трошки нагадує Корейко у спідниці; аспіранту-зоологу, який охороняє озеро і здатен приручити все живе, а також тваринам: страшнючому коту, якого Петька дає сусідським дітям напрокат, коли їм треба списати на нього таку неприємність, як розбитий посуд чи витоптана грядка, і розумному ворону.
У першому розділі знайомимося з родиною головних героїв. Костецький з гумором доносить до нас істину, що виховувати треба не дітей, а себе, тому що діти все одно будуть копіювати наші звички:
«Не подумайте, що Олег о такій ранній порі сам вибрався з ліжка й заходився робити фіззарядку. Він не дуже відрізнявся від більшості своїх ровесників, тож полюбляв ранками поніжитися в ліжку, доки тато чи мама не стягнуть з нього ковдру.
Не любив Олег і вимахувати руками та ногами без будь-якої, як на нього, помітної користі. Байдуже, що тато й мама в один голос допікали йому:
— Не робитимеш зарядки — виростеш хирлявий та кволий, не доживеш до бадьорої і щасливої старості, згублять тебе інфаркти та інсульти!
Батьки лякали його ще й не такими хворобами, але що таке старість чи інфаркт для четвертокласника?!
Та й коли говорити по щирості, Олег щось не так уже й часто помічав, щоб мама чи тато, який був астрономом, покинувши свої завжди невідкладні й термінові справи, бігали б ранками від тих злощасних інсультів та інфарктів. І коли син натякав їм про це, вони знаходили сто причин для пояснень, а то й просто гримали:
— Малий ще батьків учити! Краще на себе поглянь!..»
*****
«Та й Лізка, що не кажіть, була в нього чудова сестра. Олегові з нею жилося просто й легко. Він навіть любив іноді залишатися з нею вдвох. Варто було запропонувати малій гру в «дочки-матері» — і ніяких тобі проблем! Лізка ставала мамою, а Олег — татом. А бути татом дуже просто: вмикай гучніше телевізор, влягайся на канапу та куняй собі! Мала ходитиме навшпиньках повз канапу, сповиватиме ляльок і лише зрідка наважиться підійти до Олега за порадою.
— Таточку, а що нам робити з оцією неслухняною донею? — піднесе вона братові-татові одну з ляльок.
Олег почухає в потилиці, подивиться на стелю, а тоді недбало кине:
— Мамусю, ти в мене така розумна, що, як вирішиш, так і чини.
Цього сестрі було досить, і вона більше не турбувала брата...»
*****
В цей останній день канікул, який родина проводила на дачі, тато розбудив Олега з серйозним дорученням: «У мене до тебе серйозна чоловіча справа!
Олег любив чоловічі справи. Правда, вони з татом у це поняття вкладали дещо різний смисл. Тато, коли йшлося про Олега, чоловічою справою чомусь вважав відвідини магазина та купівлю хліба чи молока. Олег же був переконаний, що чоловічі справи — це небезпечні мандрівки, космічні подорожі чи — в крайньому випадку! — риболовля та полювання.»
Виявилося, що тато доручає йому бути в цей день на дачі за старшого і приглядати за молодшою сестрою, поки вони з мамою будуть зайняті у місті. І Олегу таки пощастило, в останній день канікул на "дітей бетону, сталі й скла, блідих пагінчиків асфальту", для яких зустріч з коровою чи качкою вже велика дивина, чекала незвичайна пригода - зустріч зі справжнісіньким драконом.
Мінімакс – дракончик, який вилупився з нібито звичайного яйця. Своє імя він отримав від того, що може меншати чи більшати, як захоче. «Міні» — це від слова мінімум, тобто маленький, а «Макс» — від максимум, що означає великий.»
«Варто було роздратувати чи образити дракончика, як він відразу ж починав більшати. ... Зате, коли дракончику сказати кілька лагідних слів, підлеститися компліментом та ще й приголубити — він відразу зменшувався до розмірів звичайнісінької ящірки. Особливо добре на Мінімакса впливала Лізка, до якої дракончик увесь час, поки точилася розмова, горнувся й тулився, мов кошеня.»
Мінімакс від нарождення вміє розмовляти, читати думки і знає багато-багато різник цікавинок, тому що «знання драконам переходять у спадок через гени від попереднього дракона». А ще він любить вівсяну кашу: «— Смакота! — вигукнув той, прочитавши назву. — Ми, дракони, полюбляємо все, від чого можна стати здоровим і дужим. А тут сама назва — «Геркулес» — натякає на силу. Давай!».
*****
Історія еволюції драконів, вигадана Анатолієм Костецьким, це особливий шедевр міфотворення (розділ 9, с.64-66):
«— Звідки ти знаєш про Котигорошка й Добриню? — поцікавився Олег і навіть не помітив, що перейшов на «ти».
— Мені — та не знати! — буркнув дракончик. — Ваші богатирі стількох моїх предків марно понищили — і не злічити! Силу їм, бачте, дівати було нікуди! Ворогів землі Руської мало — так давай міць свою на бідолашних дракончиках випробовувати, гатити чим попало їм по головах: хто довбнею, хто палицею залізною, а хто й мечем... — І раптом гірка сльозина викотилася з райдужного ока дракончика.»
«— Так-от, природа створила нас страшними. А ви, люди, чогось гадаєте, що коли істоти не дуже привабливі зовні, як, приміром, тритони чи жаби, то вони неодмінно мусять бути шкідливими або злюками. Ви дуже часто помиляєтесь! За зовнішньою непривабливістю може ховатися добре й чуйне серце! — Мінімакс задумливо помовчав. — Та не всі розуміють... Крім того, так уже повелося, що ми, дракони, з'являємося на світ з яйця і, проживши час, який нам відпускає природа, знову перетворюємося на яйце, щоб згодом народитися з нього вже з новими властивостями.
Зрозуміло, при такому житті мами ні в кого з нас не буває. Можете уявити, як важко без мами: ніхто тебе не погладить, не пригорне, ніхто казку перед сном не розкаже, а якщо ти захворієш — ніхто не сидітиме коло тебе ночами і не напуватиме з ложечки ліками.
От і вирішили мої бідолашні предки самі добувати собі мам, та й почали викрадати дівчат. Але хіба можна у такий нечесний спосіб придбати справжню маму?!
Не дивно, що люди не зрозуміли нас, стали нещадно знищувати наш рід.
Звичайно, нам доводилось боронитися, та зрештою ми зрозуміли, що згоди з людьми не дійдемо, і рано чи пізно весь наш рід вони винищать.
Спершу ми розсіялися по світу, хоча й вели початок з Київської Русі. Хто оселився в Скандинавії, хто аж до Африки залетів, а кого доля закинула у нетрі тайгові...
Перші кілька століть нам жилося спокійно. Та от люди почали подорожувати, забиратися в найглухіші джунглі й найдальші пустелі, — і знову настав кінець нашому спокою. То тут, то там мандрівники натрапляли на поодиноких представників драконячого роду — і влаштовували за ними справжню гонитву.
Одного чудового дня всі дракони Землі злетілися в тайгу, на далеку річку Тунгуску, на таємну раду та й вирішили полишити Землю, поки не знайдуть спільної мови з людьми.
Сказано — зроблено!
Однієї зоряної ночі всі дракони стартували з Землі в напрямку сузір'я Дракона. Поскільки їх було чимало, то вони трошки пошкодили тайгу при старті: обпалили та повалили дерева. Між іншим, ваші вчені вважають, що це впав, як вони його називають, Тунгуський метеорит і повалив дерева. Так знайте: це стартували дракони! А полум'я, котре дехто з людей бачив при цьому на небосхилі, виривалося з їхніх пащ. Адже дракони літають не за допомогою крил, як думаєте ви, а хвостами вперед, наче ракети, і при цьому вивергають полум'я. Крила нам — замість стабілізаторів, а оці ось рогові лусочки й щитки, — Мінімакс виразно поляскав себе по голові та спині хвостиком, — захисний шар, що згорає, коли ми долаємо атмосферу.
— Ой, як цікаво! — вихопилося в Лізки, очі якої аж світилися в півтемряві халабуди. — Майже так, як у наших космонавтів!.. А далі, що було далі?
— Коли дракони долетіли до сузір'я, вони знайшли там невеличку планетку, дуже схожу на Землю, й оселилися на ній.»
*****
Помітно, що Анатолій Костецький намагався захистити своїх читачів від згубних звичок куріння та пияцтва.
Не знаю чи зупинить дітей від спроби куріння досвід кишенькового дракончика, але Костецький присвятив цьому випадку аж 5 сторінок (розділ 7, с.41-45) і закінчує його так: «Він ще досі почував себе страшенно гидко після куріння, тож відразу заприсягнувся яйцем, з якого вилупився на світ, ніколи в житті більше не торкатися тютюну в будь-якому вигляді!»
Також Костецький коротко зобразив неприглядне життя, яке чекає на дорослого алкоголіка, на прикладі батька сусідського хлопчика, намагаючись відштовхнути дітей та їх батьків від алкоголю.
Натомість Костецький недокучливо пропагандує зарядку. Якщо у першому розділі Олег робив зарядку через нехочу, "для батьків", то потім вирішив робити зарядку "для себе":
«Мінімакс махнув колючим хвостом на Олега. — Чого він «ящіркою» дражниться! Я ж не кажу йому нічого образливого, хоч він теж не Котигорошко чи, скажімо, не Добриня...
Крити було нічим. Олегові справді до могутньої статури наших славетних казкових богатирів було дуже далеко. Худющий — аж кістки полічити можна! — він ще й горбився так, що лопатки випиналися з-під майки, наче з них ось-ось вибрунькуються крила.
Влучне спостереження нікчемного дракона не просто образило хлопця, а й змусило замислитися. Він зразу ж дав собі слово зайнятися зарядкою вже не для батьків, а в першу чергу для себе.»
*****
Багато чого у повісті сподобалося, але є і те, що не сподобалось, і що на мій погляд заважає цій книзі стати класикою дитячої літератури і переходити від батьків до дітей, - це засудження підприємництва, як злочину. Якби згладити ці моменти, то книжка залишалася б сучасною у всі часи.
На роль негативного персонажа автор поставив жінку-шахрайку Ізольду Сократівну (див. розділ 3, 4). Те, як вона заволоділа домом одинокої бабусі, справді злочинно. Але далі автор наполегливо розвиває думку про «нетрудові доходи» цієї жіночки, які на наш сучасний погляд є чесним підприємництвом. Чомусь не хочеться, щоб дитина після прочитання цієї книги вважала, що виростити квіти і здати їх не у магазин за копійки, а продати самому на ринку за справжню ціну – це злочин. Або зібрати порожні пляшки після святкування, відвести їх у «Склотару» і отримати за це гроші – це «нетрудові доходи», походження яких доведеться переховувати від міліції. Ну і третій шлях злочинного збагачення Ізольди Сократівни – перепродаж магазинний яєчок під виглядом домашніх у тридорога. І нібито на всьому цьому вона заробила багацько грошей, які тримала у банках і витрачала тільки потайки, побоюючись міліції.
От як можна сучасній дитині читати таке:
«Як їй це не було прикро, але в нашій країні приватних банків нема, та й не може бути. Якщо у вас є зайві трудові гроші, ви можете тримати їх у будь-якій із численних ощадкас. Ізольда ж ощадкаси обминала десятою дорогою, бо гроші, які вона мала, були далеко не трудові. От вона й надумала влаштувати собі свій власний потаємний «банковий банк», як Ізольда його називала............Ще сподівалася вона придбати для підрахунку грошей мінікомп'ютер, та зіткнулася з непередбаченими труднощами: комп'ютери, як виявилося, продавали тільки державним установам та організаціям. Такий хід справ трохи образив Ізольду: ач які! Звичайні школярі, яким іще треба таблицю множення вчити, — і ті можуть собі спокійно й безкоштовно обраховувати свої задачки на комп'ютерах, а вона, можна сказати, — мільйонерша, мусить користуватися допотопною рахівницею!»
Для чого ж Ізольді стільки грошей, якщо витрачати їх відкрито вона все одно боїться?
«А я хочу, аби моєму сину Бобчикові гарно жилося, от і збираю грошики. Може, хоч йому долю полегшу.
— Еге, полегшите! — презирливо каркнув Креня. — Та він у вас скоро на той світ відбуде, бо пиячить без просипу. І, до речі, — за ваші ж грошики.
— Не каркай, клятущий! — схлипнула Ізольда, почувши правду про свого синулю, яку старалася приховувати навіть від самої себе. — Він покине, я знаю, покине! От побачиш!
— Так він вам і покине! От коли б заробляв гроші трудом, потом і мозолями власними, тоді, може, й кинув би. А так — легкі набутки, нечесні, нетрудові, — і пропивати легко.»
Після цієї розмови Ізольда вирішила не давати синові грошей і ворон умовив її відписати їх товариству по охороні природи на утримання диких птахів. Потім вона правда пошкодувала, про таку необачність, але було вже пізно.
*****
"Мінімакс - кишеньковий дракон" - добра пригодницька казка для молодших школярів.
У цій книзі є ще три повісті, але ми прочитали поки що тільки про Мінімакса.
"Хочу летати"
"Суперклей Христофора Тюлькіна, або «Вас викрито — здавайтесь!»
"Мінімакс - кишеньковий дракон"
"Все - як насправді"