Мені було цікаво познайомитися з творчістю Еріха Кестнера.
Подивилися мультфільм за його книгою "Дві Лоти" - http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=21304
Сподобалось.

А це його книги у перекладі українською:

http://calvaria.org.ua/press.php?press_id=811

Фільм "Поводир" українською мовою з німецькими субтитрами 6, 7 і 8 червня у Гамбурзі. Прем’єра вже завтра.
Metropolis Kino Hamburg
Kleine Theaterstraße 10, 20354 Hamburg
6.6, 19:00 PREMIERE
7.6, 19:00
8.6, 17:00
TRAILER: http://youtu.be/Hkjc6d2kiXI
Фільм про кохання, вірність, підлість і зраду. Знято за реальними фактами та свідченнями.
http://www.facebook.com/events/1432235360413379/

Українські школи Німеччини http://www.flickr.com/photos/132289226%40N08/shares/e2o3ka

Хіт цього тижня у нас мультики про бджілку Майю. Подивилися спочатку повнометражний мультик, а потім серіал. А потім ... дитина попросила знову увімкнути повнометражний мультфільм.

Повнометражний мультикhttp://https%3A//toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=63176
Серіал http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=47915
І частинка серіалу 1975-1982 років:
http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=11237
http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=38179
Книжки про життя бджіл
"Щоденник Миколки Синицина" Микола Носов, видавництво "Махаон"
На відміну від інших творів Носова, ця книжка більш пізнавальна, ніж розважальна. Велика частина книги присвячена тому, як школярі будують вулик і спостерігають за життям бджіл, ставлять різні експерименти, щоб зрозуміти поведінку цих комах. Є і типові для Носова кумедні випадки, які трапляються з дітьми, але їх менше, ніж зазвичай.
Враження від книги мені зіпсував останній розділ з листом від "піонерів-колгоспників" до "міських піонерів", в якому сконцентрована вся сутність радянського суспільства, з його поділом на колгоспників і міських, з "догоним и перегоним", зі споживацьким відношенням людини до природи, з орієнтиром на те, що діти повинні весь час батрачити на благо держави. Неприємний такий фінал.
Якщо закрити на це очі, то можу порадити цю книжку дітям, які цікавляться життям комах.
Ілюстрації кольорові, але їх мало і вони дуже прості; життя бджіл ілюстрації зовсім не відображають
почитати старе видання можна тут - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=1143
"Пригоди маленької бджілки" Вадим Бурлак
почитати можна тут - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=236
"Пригоди бджілки Майї", видавництво "Навчальна книга - Богдан"
Нажаль, з чорно-білими ілюстраціями. А таку історію хочеться читати з яскравими малюнками симпатичних комашок. http://bohdan-books.com/catalog/book/103120/
почитати можна тут - http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=47880

Натрапила на цікаву книжечку для батьків немовлят з забавками, пісеньками і нотами до них, примовлялками під час годування, купання тощо.

"Ходить котик по лавочці" (укладач Люба П’ятночко) Видавництво: "Колесо", тверда обкладинка, 64 сторінки
Книжечка допоможе батькам, бабусям і дідусям максимально використати кожну хвилину під час пеленання, купання, годування своїх дітей та онуків для їхнього фізичного та психологічного розвитку. Саме через примовлянки і забави, що зібрані у цій книжечці, відбувається емоційний контакт немовляти з найближчими людьми, маля набуває нових навичок і пізнає світ. А коли діти підростуть, герої кумедних віршиків і пісеньок — веселі звірята, а також дівчатка та хлопчики, що мешкають у різних куточках нашої мальовничої України, — розкажуть юним читачам про звичаї та традиції свого краю.
Видання також стане у пригоді вихователям молодших груп у дошкільних виховних закладах.
Книжка на сайті видавництва: http://www.kolesopublishing.com.ua/index.php/catalogue_uk/articles/kotyk_uk.html
На сайті видавництва можна послухати всі ці пісеньки
А тут придбати електронну версію - iTunes to buy and download apps - http://play.google.com/store/apps/details?id=com.gmail.olehkuzio.build
http://itunes.apple.com/CZ/app/id798537523

Для дітей, які вивчають німецьку мову в Україні, з'явилася чудова можливість придбати декілька книжок німецькою мовою.
Видавництво "Дж.Дж.Агенція" надрукували книжки Міри Лобе, Ульріке Мочіуніг, Зузі Геммерлеа, Оссі Гайлек не тільки у перекладі, а і мовою оригіналу.
Побачила ці книжки у магазині - http://www.yakaboo.ua/book_publisher/view/706241/

Дуже сподобалася ідея того, як пояснити дитині, що все велике може бути і малим.
"Книжечка-розглядалочка. Допоможе малечі зрозуміти поняття "велике" та "мале" і розкриє таємницю, як велике стає малим)))
Порозглядати і почитати можна за посиланням
http://bugara.kiev.ua/archives/2092 ."
А тут ця книжечка англійською http://bugara.kiev.ua/archives/2133.
Стане у пригоді тим, хто навчає дітей англійської мови. Прості коротенькі речення і слова, що повторюються у тексті.

Іще видавництво "Братське" друкує серію білінгв (українська + англійська)
http://www.bratske.org.ua/kataloh-vydan/

Включала доньці слухати "Принц і злидар" Марк Твена. Читати самостійно таку книгу в 7 років ще не по силам, а послухала донька з інтересом і задоволенням. Книга довга, ми тиждень слухали. Я б її порадила дітям 10-12 років, тому що деякі моменти дитина 7 років, можливо, ще не розуміє.
Послухати можна тут - https://www.youtube.com/watch?v=YZjAmdvIEQ8

Познайомилися днями з книжечками "Як козаки..." від видавництва "Казка".
Це не просто мультфільм на папері, це чудово завіршовані пригоди наших улюблених героїв.
Одну з них -"Як козаки на весіллі гуляли" - дитина мені вже прочитала. Дякую Тетяні Дегтярьовій за такі чудові вірші до цього мультфільму.
Завантажили на толоці - https://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=57064
Аудіокнижки - http://ar25.org/article/dityam-pro-kozakiv-audio.html

Поки українські видавці змагаються за прихильність читачів «Маленького принца», друкуючи його у різних форматах і з різними ілюстраціями, я взяла в бібліотеці книжку, щоб перечитати і визначитися, які з запропанованих ілюстрацій відповідатимуть моїми уявленям про цю історію.
Прочитала я книжку за день, і навіть не знаю дітям якого віку її адресувати. Хоча у присвяті і на початку книги Антуан де Сент-Екзюпері часто звертається до маленьких читачів, та і книжку я взяла у дитячому відділі бібліотеки, але на мою думку вона адресована дорослим, щоб вони побачили себе очима дитини, щоб частіше прислухалися до дітей і цінували їх присутність біля себе. А для дитини місцями книжка буде звучати, як довідник-визначник по світу дивних дорослих, місцями, як книжка про дружбу і прив’язаність. Взагалі із «Маленького принца» можна було б виділити декілька окремих історій для дітей: історію з малюнками, які не розуміють дорослі, історію дружби принца з лисом, історію боротьби з баобабами. А з якого віку дітям буде цікаво прочитати всю книгу від початку до кінця не знаю.
Інколи мені здавалося, що Маленький принц – зовсім не дитина. Наприклад, в історії з коханням до Ружі, він поводиться зовсім не по-дитячому. У своїх стосунках з Ружею маленький принц уявлявся мені зовсім дорослим. Дитячі закоханності, які я спостерігаю у житті, виглядають зовсім по-іншому. Тоді в мене, як у всякого поважного дорослого виникало питання: «Так скількі ж років Маленькому Принцу?» і однозначної відповіді собі на це питання я так і не дала.
Особливо не дитячим вважаю кінець історії, який я зовсім не пам’ятала до того, як перечитала днями цю книжку. Книга закінчується самогубством маленького принца, який свідомо просить гадюку вбити його. Цю сцену Антіан де Сент-Екзюпері прикриває сподіваннями людства на життя після смерті і словами «Я зроблюся наче мертвий, а насправді воно буде не так...Розумієш, це дуже далеко...Я не можу взяти з собою своє тіло. Воно заважке. А все це буде так, наче покинеш свою стару оболонку. Нема чого шкодувати за старими оболонками... Це буде так любо...». А мені зовсім не хотілося б, щоб у дітей формувалося таке уявлення про самогубство. Дорослий читач може сприймати цю сцену по-іншому. У мене особисто такий фінал викликав думки про дитячу смертність. Про те, що треба берегти наших маленьких принців, які з’являються в нашому житті і можуть покинути нас зовсім несподівано.
Щодо якості видання. У мене в руках була книжка, надрукована у видавництві «Кальварія», у 2007 році. Переклад Леоніда Кононовича, текст повний. Ілюстрації Антуана де Сент Екзюпері. Папір офсетний, цупкий, формат 150х210 мм. Щодо ілюстрацій, використаних в цьому виданні, у передмові написано, що видавці використали акварелі автора з найпершого видання «Маленького принцу», яке побачило світ у США у 1943, і що ці ілюстрації відрізняються від тих, які було надруковано у Франції в 1945 році і які потрапили звідти у українські видання. Фредерік д'Аґе пише, що "американські" ілюстрації більш легкі, в них помітні мазки пензлика і гра відтінків. А у виданнях після 1945 року вони зникли, тому що видавець підсилив кольори, які видалися йому блідими. При цьому зникли і деякі деталі.
А на «Читанці» можна почитати букіністичне видання - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=259
Переклад Анатолія Жаловського, 1976 рік, видавництво «ЦК ЛКСМУ Молодь».
Аудіокнига за виданням з перекладом Анатолія Жаловського - https://www.youtube.com/watch?v=NRKyZEvSfkg
Сучасні видання «Маленького принца»:
1. видавництво «Кальварія»
Ілюстрації: Антуан де Сент-Екзюпері (кольорові)
Переклад: Леонід Кононович
Формат: 150х210 мм
Обкладинка: тверда
http://www.calvaria.org.ua/book.php?isbn=9666631814
2. видавництво «А-ба-ба-гала-мага»
Ілюстрації Владислава Єрко
Переклад: Олега Жупанського за редакцією Анатоля Перепаді та Івана Малковича.
(Не знаю чи повний текст у цьому виданні.)
Формат: 280х280 мм
Обкладинка: тверда
Зазирнути в книжку можна тут - http://ababahalamaha.com.ua/uk/%D0%9C%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B8%...
Іще розвороти можна подивитися тут - http://mama.pl.ua/index.php?showtopic=3806&page=43
http://abababooks.com.ua/main-book/malen-kij-princ.html#sthash.LuOMwYbC.dpuf
3. видавництво «Махаон» і «Кальварія»
Ілюстрації: Антуан де Сент-Екзюпері
Переклад: Леонід Кононович
Формат: 235Х260 мм
Обкладинка: тверда
http://shop.machaon.kiev.ua/eshop/id259127
http://www.calvaria.org.ua/book.php?isbn=9789666633302
розвороти можна подивитися тут - http://mama.pl.ua/index.php?showtopic=3806&page=47
4. видавництво «Махаон»
Ілюстрації: Антуан де Сент-Екзюпері
Переклад: Леонід Кононович
Формат: 165х215 мм
Обкладинка: інтегральна (ближче до м'якої, ніж до твердої)
http://shop.machaon.kiev.ua/eshop/id375710
5. видавництво «Час майстрів»
Ілюстрації Анни Сілівончік
Переклад Анатоля Перепаді
Формат: 205х240 мм
Обкладинка: тверда
http://chasmaistriv.com.ua/catalog/340/3816/?sphrase_id=8433
Зазирнути в книжку можна тут - http://www.chytomo.com/issued/malenkij-princ-ukraiinskoyu-i-z-novim-vizualnim-su...
6. видавництво «Навчальна книга – Богдан»
Ілюстрації: Антуан де Сент-Екзюпері (чорно-білі)
Переклад: Леонід Кононович
Формат: 130х200 мм
Обкладинка: тверда
http://bohdan-books.com/catalog/book/108397/
Зазирнути в книжку можна тут - http://bohdan-books.com/upload/iblock/993/993fb23d1c89c872a02c215b0cf81abc.pdf
7. видавництво «Навчальна книга – Богдан»
Ілюстрації: Антуан де Сент-Екзюпері (чорно-білі)
Переклад: Леонід Кононович
Формат: 130х200 мм
Обкладинка: М'яка
http://bohdan-books.com/catalog/book/108398/
Зазирнути в книжку можна тут - http://bohdan-books.com/upload/iblock/fe1/fe18e151f7cf065dbd2b3f31d7931627.pdf

Подивилися нещодавно сімейний фільм "Старі леви".
Дитину захопило. Коли нам, дорослим, було смішно дивитися на гіпетрофовані зйомки оповідань дідусів, дитина дивилася абсолютно серйозно і навіть зупиняла фільм, щоб перекрутити назад моменти, які ми своїми хіханьками завадили їй спокійно подивитися.
завантажити можна тут - https://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=20480
Коли після цього читали книгу "Історія запорозьких козаків для веселих дітлахів", в якій два дідуся-козака потоваришували з хлопцем, то донька сказала, що уявляє їх схожими на дідусів і хлопця з цього фільму.

І про саму книжку напишу трошки.

Прочитала дитині «Історія запорозьких козаків для веселих дітлахів».
Побачивши таку назву, я чекала на викладену у хронологічному порядку історію запорозького козацтва, оформлену у цікаву для дітей розповідь.
Натомість – це скоріше збірка окремих козацьких казок, легенд, байок і розповідей про справжні козацькі звичаї, які автор з'єднав між собою загальним сюжетом про подорожі хлопчика Власика, який втік із дому і йшов на Січ, щоб стати козаком, і двох старих козаків-характерників (козаків-чаклунів).
Початок історії з одного боку сповнений чарів, якими старі козаки дивують хлопця, а з іншого боку смутку, бо розповідь про козацтво починається з того, що цариця ліквідувала Запорозьку Січ. Такий початок мені не сподобався. Розповідь старих козаків про знищення Січі безсила, зі складеними крилами (С.7-9). Починається вона з діалогу хлопчика і козаків:
- Навіщо мені до дому, я на Січ іду.
- Не трапиться тобі, серце, Січі в вічі глянути. Місяць тому зробила нас цариця сиротами, розвіяла по світу гніздо козацьке.
Козаки співають тужливі пісні про це і роняють сльозу. А потім вирішують Власика «поводити шляхами козацькими, розповісти все, чим жили запорожці, чого бажали, про що мріяли...Всю історію Війська Низового Запорізького розповімо тобі: про славних отаманів, гетьманів повідаємо, щоб знав ти все та іншим розповідав...».
Автор, мабуть, хотів дати надію на відродження козацтва у таких маленьких хлопчиках, які, як Власик, будуть марити козацтвом, збережуть цю іскру прагнення до волі у своїх серцях і стануть достойними нащадками.
Але історія козацтва в нього не вийшла. Проте вийшла казка, в яку вплітаються збережені козацьки казки і думи, пісні і легенди. Є трошки історій про козацький побут на січі, є окремі згадки про деякі битви і походи. В книзі викладено міфи про походження козаків, про те звідки у степу взялися кам’яні могили і кам’яні баби, пороги на Дніпрі, чому козаки стрижуться під макітру або залишають оселедець. Легенда про те, як козаки прийняли християнство. Є і розповіді про справжні козацькі звичаї. Наприклад про те, як на січ дітей приймали, і як проводжали «на пенсію» старих козаків, про те, як козаки одягалися і про козацьке судочинство, про те, як козаки ховали і шукали скарби. Є байки про козака Мамая, Голоту, Свирида Хропка, Івана Підкову та Якова Шаха, Богдана Мікошинського, Івана Сулиму.
Все це оформлено у розповіді діда Базікала і діда Кахикала. Читається книжка дещо сумбурно, тому що відсутній чіткий взаємозв’язок між розповідями, і герої цих оповідань постійно змінюються, але загалом книжка цікава і аналога їй, який би підходив для першого знайомства дітей з козацькими звичаями і історією козацтва я поки що не знайшла.
Сучасне видання можна придбати у видавництві «Світ» - http://svit.gov.ua/index.php?productID=781
Стареньке – почитати на «Читанці» http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php%E2%80%A6
Буктрейлер - http://www.youtube.com/watch?v=dEMs8xbS8Yk

Багато освітних відео для малечі на сторінці "Янко Горталко" на YouTube - http://www.youtube.com/channel/UCgfYgVkcxfL0eoyYOKJpLWQ

Прочитали "Матійків чарівний поїзд".

У книзі ідеться про те, як дитина долає своє надмірне відчуття власності. Не всі сучасні батьки погодяться з тим, що дитину варто навчати ділитися своїми іграшками, але ця книжка навчає саме цьому.
Спочатку хлопчик, якому дідусь подарував поїзд, взяв його у дитячий садочок, щоб показати дітям. Але нікому не дозволив до нього навіть доторкнутися. За це діти його навіть трошки потовкли і почали ігнорувати. Тоді Матійко зрозумів, що щось він зробив не так. Події звичайного денного життя хлопчика перемежаються казковими подорожами з чарівним поїздом уві сні. В кінці книжки Матійко зрозумів, що проїхатися поїздом з друзями у звичайних цирк, може бути більш захопливо, ніж кататися уві сні самому по казковим світам.
Відчувається, що книжку було написано у соціалістичному суспільстві, де засуджували королів, принцес і скупарів.
Але якщо ви бажаєте навчити дитину ділитися, то ця книжка стане вам у пригоді.

Почитати можна тут - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=899

"Оповідання про скляну ниточку"
39 сторінок абсолютного задоволення! Дуже доступно і дотепно розповідається для старших дошкільнят і молодших школярів про винайдення скла і перші речі, які люди навчилися з нього виробляти. Про келихи і мозаїки, про те, як зробили першу шибку, і як люди жили до цього без вікон, про двох хлопчаків, які випадково створили першу в світі підзорну трубу, про створення мікроскопа, про склотканину і корпуси сучасних кораблів. А головне, що дитину книжка захопила.
Почитати книжку можна на "Читанці" - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=1531
Ще ці оповідання входять у збірку "історія фарфорової чашки" Там і історія фарфору і оповідання про скляну ниточку під однією обкладинкою.
Почитати книжку можна на "Читанці" - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=649 Свого часу вона мені сподобалася.[/QUOTE]
Іще є книжка про кришталь, але ми її ще не читали Кришталеві таємниці - http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=1492

Прочитали «Пригоди Грицька Половинки» Всеволода Нестайка.
Літо. Канікули. І мрія «неголовного героя» Котьки, провести їх у селі, нарешті здійснюється. Котька – учень 5-го класу, однокашник Ігоря Дмитрухи, про якого ми знаємо з повістей «Одиниця з обманом» і «12-ка з хвостиком». Котька захоплювався розповідями Ігоря «про ігри з сільськими хлопчаками на вигоні, про надзвичайні змагання – хто далі плюне, про катання верхи на корові і, головне, про карколомні розбійницькі наскоки на баштан», а проводив всі канікули на морі за нудним пляжуванням. А цього літа йому нарешті пощастило, бо батько взяв путівку на базу відпочинку «Бережок» на Десні. База належала їх заводу і йому треба було щось там «доробити і його начальник теж їде і...». Перші розділи присвячені кумедним побутобим ситуаціям, у які потрапляє сім’я на відпочинку.
Потім Котька нарешті випробував себе у небезпечній справі - «наскік на баштан». Баштану щоправда у селі не було, проте був яблуневий сад. Котька запобігливо підклав у штані книжку «Старик Хотабич», у якості захисту від пострілів сіллю, про які його попередив Ігор Дмитруха і пішов...Нестайко дуже яскраво написав цей розділ. Раджу всім почитати (розділ 5). Всі думки хлопця, як на долоні.
«Чи йшов ти, любий читачу, коли-небудь щось красти? Уперше. І не в гурті, а сам. О-о-о!.. Як не йшов, то не ходи, голубе! Не ходи ніколи! О-о-о!.. То жахливе, ні з чим незрівнянне почуття! Жижки в тебе тремтять, коліна підгинаються…»....
«Скільки разів він зупинявся і казав собі: «Ні, не піду!.. Хай вони горять, ті яблука, і той сад, і та погоня, і все на світі!..» Але щоразу він згадував насмішкуватий погляд Ігоря Дмитрухи і його презирливий голос: «Той, хто не крав кавунів на баштані, хто не пережив почуття небезпеки, — пігмей і більше нічого!.. Тютя!..» І в уяві спливав Тютя, червоний, з очима, повними сліз. І Котька тяжко зітхав і йшов далі.»
«Котька міг би спокійно нарвати яблук з першого ж дерева. Але… десь усе-таки, мабуть, була в нього в характері крапелюшечка материної розважливості й практицизму. Бо, скуштувавши яблуко з першого дерева і скривившись, як середа на п'ятницю («Ну й кислятина!»), він подибав до другої яблуні, потім до третьої, четвертої… і всюди одкушував і кривився, і йшов далі («Якщо вже красти, то щось путяще, а не казна-що!..»).»
«Незнана досі рішучість штовхала його угору. І крізь весь величезний крижаний холод страху враз проклюнулося Щось маленьке і тепле. Проклюнулося і запищало:
— Ну, Дмитруха! Начувайся! Хто казав, що я пігмей, що я тютя?.. Який же я пігмей, який же я тютя, коли я ондо лізу на дерево і краду колгоспні яблука! Ні, я вам не тютя! Я — молоток! Я… Ну, буде, буде тепер що розказувати у класі! Ух, який же я! Ух, який же ж я… Ух, я — так я! Не те, що Тютя.»
«І раптом...
— Кахи-кахи, - почулося знизу.
Листя враз заворушилось, і прямо на Котьку виштрикнулося дуло рушниці!..
— Ввай! — вереснув Котька і рвучко повернувся, підставляючи під постріл «Хоттабича». «Хоттабич» дрібно затремтів у штанях і безнадійно завмер у приреченому чеканні.
— Н-не с-стріляйте… — плаксиво пропищав Котька.
— Як це — «не стріляйте»? Не маю права. Зараз встрелю!
Котька замружився. «Хоттабич» у штанях похолов.
— Ну! — насмішкувато сказали знизу. — Ізлазь!.. Ти встрелений.»
Прочитайте цей розділ повністю тут, бо розібрати його на цитати просто неможливо – потрібно цитувати все, бо з пісні слов не викинеш. Він і кумедний, і повчальний одночасно. Але повчальний не завдяки читанню моралі, а завдяки власному досвіду Котьки. www.e-reading.club/chapter.php/1003082/6/Nestayko_Vsevolod_-_Prigodi_Gric...
А ще ця повість присвячена тому, як добре, коли люди допомагають один одному і тому, що декому ще треба навчитися цьому. Котька знайомиться у селі ще з двома «неголовними героями» - хлопцями, які дуже не люблять допомогати бабусям у господарстві і постійно тікають у пошуках пригод. Один з них захоплюється різними таємницями і спостерігає за НЛО. І хлопцям таки пощастило зустрітися з прибульцем. Насправді, в кінці повісті виявиться, що це був ніякий не інопланетянин, а артист цирку, але буде це тільки згодом.
А де ж головний герой Грицько Половинка і яку роль він відіграв в цій історії? Читайте про це у повісті Нестайка «Пригоди Грицька Половинки, а також Котьки Швачка, Чайника, Петікантропа та деяких інших у воді, на суходолі і в міжпланетному просторі». А мене кличе донька, щоб не прогавити літо і також незабутньо провести свої літні канікули.
P.S. Мрію побачити видання цієї книги з кольоровими гарними ілюстраціями. А поки що маємо 2 видання з монохромними ілюстраціями.
Ми цю повість читали у збірці «Одиниця з обманом» від видавництва «Школа», куди входять іще повісті «Одиниця з обманом», «Пятірка з хвостиком», «Пригоди Грицька Половинки» і 4 оповідання. Ілюстрації монохромні – коричнево-білі.
Зміст - www.megakniga.com.ua/catalog/knigi/proza/dityacha-hudozhnya-literatura/ne...
Розворот - www.clevertoys.com.ua/knigi/knijki_ukranskou/kazki_vrsh_opovdannya/pr_nes...
А ще «Пригоди Грицька Половинки» зараз можна придбати у збірці «Таємниця Віті Зайчика. Пригоди Грицька Половинки.» від видавництва «Белкар».
Ілюстрації чорно-білі.
www.megakniga.com.ua/catalog/knigi/proza/dityacha-hudozhnya-literatura/ne...
А почитати стареньке видання можна на «Читанці» http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=317

Сьогодні Міжнародний день безхатніх тварин.
Знайомтеся з ними на вулицях і у притулках - візьміть друга у сім'ю.
А це віршик із чудової казки Ірини Жиленко "Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером":
«Собака в домі — добрий друг.
Вірніш немає друга.
Цікавий ніс і двійко вух,
і оченята круглі.
Собака в домі! Півбіди,
що дворової масті.
Собака в домі — це завжди
хороший, добрий настрій.
І півбіди, що тарарам,
і клопіт, і гармидер.
Собака в домі — це, я вам
скажу,— істотка рідна!
Із нею веселіша гра
і затишніша тиша.
Собака в домі — просто рай.
А Дзявчик — наймиліший!»

Вчора дочитали «Новорічну історію про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером» Ірини Жиленко. Вона - чудова!
Кому читати:
- першокласникам і всім молодшим школярам, особливо напередодні Нового року.
- всім хто любить історії, в яких звичайне життя і казка переплітаються. Де на горищі з’являють двері, через які можна потрапити в гості до Чарівника. А ваші сусіди можуть запросто виявитися сучасними Бабою Ягою і Кощеєм. А їх характери, до того ж, ще можуть і змінюватися, і хтось стане добрим, а хтось за свою злобу буде покараним.
- всім, у кого в домі пройти важко від кількості іграшок, та дітям, які їх ламають
- дітям, які хотять собаку, а замість того отримують чергову іграшку. І батькам, які не дозволяють взяти в дім собаку, і всім у кого вдома вже є собака.
- всім сім’ям, в яких методи виховання дітей мамою, татом і бабусями відрізняються
- першокласникам, які дуже люблять слухати казки, але не люблять читати їх самостійно
- любителям детективних історій (у книзі йдеться про викрадення з музею статуетки «Маленького Моцарта»)
- всім, кому дуже потрібна надія на мир. У книзі є спомини про війну, коли дівчинка переноситься з чарівником у часи дитинства своєї мами, щоб відшукати її улюблену іграшку. Але немає жахливих сцен, а є чітка впевненость, що війни закінчуються і все буде добре.
Гарна, новорічна історія, в які перемагає добро. Прочитали зараз і обов’язково перечитаєм іще.
Сучасного видання цієї історії, нажаль, немає, а дуже хотілося б побачити подарункове видання з чарівними ілюстраціями, яке Святий Миколай даруватиме дітям.
Зараз почитати можна на «Читанці» http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url%2Fview&url_id=454%29
----------
P.S. Коли мені до рук потрапляє книжка, написана за радянських часів, я читаю обережно, тому що часто в таких книжках є радянська пропаганда. В цій книзі її майже немає.
Якщо розглядати книдку дуже прискіпливо, можна угледіти пропаганду у розділі 14, де є ось такі речення:
1. «А прадідусь хворував на ноги, відморожені на царській війні.»
2. «твоя бабуся була одна з перших радянських вчительок на селі. Їй заледве виповнилось вісімнадцять, але вона була безстрашна. В неї навіть стріляли куркулі. Але, видужавши, вона знову наполегливо і сміливо вчила дітей, виховувала їх справжніми радянськими людьми.»
Прибираємо слова «радянських», «куркулі», «радянськими» і можна читати.
І є лінія боротьби зі спекулянтами. Але спекулянти тут не просто люди, якись щось перепродають, а злодії, які викрадають з музеїв цінні експонати. Тому можна назвати їх для сучасних дітей не спекулянтами, а крадіями і злодіями.
Розділ 12. «Це, мабуть, спекулянт антикваріатом»
«Але ж нам казали в школі, і мама казала, ще спекулянти дуже погані люди, шкідники, а то і вороги!»
Розділ 25 «спекулянти дістали з комори два килими»
Розділ 26 «Що? Дружина Костянтина Борисовича? Спекулянтка? Який жах! Така солідна дама.»
«— Я не винна, я не винна, товариші міліція! Це все він, він. Він — спекулянт. А я нічого не знала. Я проста жінка. Мені нічого не треба. Мені аби тільки спокій...»
«— Так, він. Керівництво музею не одразу помітило крадіжки, бо крали не із залів, а із запасника. Але от якомусь дуже грошовитому спекулянтові будь-що захотілося мати у своїй колекції виріб невідомого старовинного майстра, статуетку «Маленький Моцарт».»
«— Молодці! Завтра приходьте з батьками у відділення міліції. Одержите грошову винагороду за допомогу у відшуканні «Маленького Моцарта» і тайника громадянки Залізняк. І тому перекажіть... хіміку. Бо якби не він, ми б ще довго шукали тайник цих спекулянтів...»
Все, після жорсткої цензури :) – читаймо з задоволенням!

Більше плакатів для вивчення мови з Лепетуном на сторінці у Facebook http://www.facebook.com/mova.ukr/photos_stream
А ще ось такі варіанти пригадали, щоб запам'ятати кольори веселки:
" Чарівна осінь жартувала зеленим берізкам сукні фарбувала "
" Чи повинна жирафа знати голуба, сокола, фазана? "
" Чотири окаті жаби зелені гуртом садили фіалки "
Чарівниця Осінь Жар-птаху Закликає Бабин Сад Фарбувати.
Чомусь Осіння Журба Завжди Буяє Сумними Фарбами.
Чоловік Охоче Жінку Заміж Бере Собі Файну.
Чи Омелько Жити Зможе Без Своїх Фантазій?
Чи Обжене Жвавенького Зайчиська Байдикуватий Ситий Фокстер’єр?
Червоні Окуляри Жанки Заважають Бачити Сяйво Фіалки.
Чому Обізнані Життям Завжди Балакають Смішні Фрази?
Червоний Орел Живе За Байраком Серед Фіалок.
Чому Олені Живуть Зимою без Своїх Фантазій?
Чим Образив Жайворонка Золотавий Блиск Святкового Феєрверку.