На тому тижні прочитали "Джельсоміно в Країні брехунів" Джанні Родарі. Казка чудова і в 7 років сприймається добре.

Але саме до цього видання у мене купа претензій до ілюстрацій і їх розмішення, і до перекладу.

1. Художниця книгу читала неуважно, а може місцями і зовсім не читала?

Саме така думка спіткала мене і доньку, коли ми читали про тітку Кукурудзу і дівчинку Ромолетту.

а) Порівняємо портрет дівчинки Ромолетти з текстом

Автор зобразив її так: "Зайшла дівчинка років на десять. Що це справді була дівчинка, можна було здогадатися з «кінського хвоста», зав'язаного в неї на потилиці. У всьому іншому вона нічим не відрізнялася від хлопця: була в джинсах та в картатій ковбойці."

А на ілюстрації дівчинка в сукні і зі складною зачіскою. Така собі дівчинка-дівчинка замість дівчинки, яка "майже нічим не відрізняється від хлопця, в джинсах і картатій сорочці."
Де джинси? Де картата сорочка? Де зачіска "кінський хвіст"?

б) Автор пише, що кота пришито оранжевими нитками, які йому дуже не подобаються, а на малюнку його пришито блакитними.

"Тітка Кукурудза принесла Шкандибчика додому і пришила його до спинки м'якого крісла. Авжеж, саме пришила голкою й ниткою, як ото пришивають рисунок на скатерку, коли хочуть її вишивати. А щоб, бува, не розійшовся шов, вона зав'язала подвійний вузлик і аж тоді відірвала нитку.
- Тітко Кукурудзо,- весело мовив Шкандибчик,- ви хоча б узяли сині нитки, вони більше пасують до кольору моєї шерсті. Ці оранжеві просто жахливі, вони нагадують мені перуку короля Джакомоне."

_____________________________________________

2. Всьому своє місце, або що трапляється, якщо ілюстрацію вставити не на початку розділу, а в кінці.

У розділі йдеться про художника, який малював все неправдиво. Наприклад, коня він зобразив з 13 ногами, верблюда з багатьма горбами і т.ін. Коли ж він виправив свої роботи, всі зображені на картинах тварини і предмети ожили.
Серед його робіт Джані Родарі розповідає про портрет, на якому було зображено знатного придворного з трьома носами.
В кінці розділу Родарі пише, що художник виправив всі картини крім однієї - цього самого портрету з трьома носами. Бо він не хотів, щоб "придворний, залишившись з одним носом, міг теж зійти з полотна і тоді розправився б з художником за те, що той не виконав його розпорядження." І цей портрет художник завбачливо посік на капусту.
Але в цей час ми бачимо ілюстрацію номер 8, на якій цей портрет не тільки цілісенький, а і "виправлений" і має тільки один ніс.........???!

Скоріше за все, ілюстрація номер 8 повинна була розташовуватися на початку розділу, коли художник розповідав про створення цього портрету. Про те, що спочаткущо на портреті був тільки один ніс, а потім замовник дуже наполягав на зображенні ще двох. А в кінці розділу, коли нещасний портрет з трьома невиправленими носами вже посічено на капусту, - цій ілюстрації не місце.

_____________________________________________

3. Ця ілюстрація повинна зображувати "Вершину мармурової колони, прикрашеної скульптурами, що славлять подвиги", на яку забрався котик. Але на цій ілюстрації я бачу котика на даху будинку.

"Якраз посеред майдану височіла мармурова колона, прикрашена скульптурами, що славили подвиги короля Джакомоне. Певно ж, усе це були вигадки. Тут можна було бачити, як король роздає свої скарби бідним, як розбиває ворогів, як він винаходить парасольку, щоб захистити своїх підданих від дощу.
На вершині колони було вдосталь місця, щоб кіт із трьома лапами міг там простягнутися і в повній безпеці гарно виспатися. Чіпляючись за скульптури, Шкандибчик видерся по колоні й зручно розлігся на її широкій маківці. Щоб не впасти сонним, він зачепився, хвостом за громовідвід і, не встигнувши заплющити очі, заснув."

А колону, на якій зображено подвиги, я уявляю собі приблизно так, як на фото.

_____________________________________________

4. Коли замовляла книгу, то бачила в інтернеті ілюстрації до цього видання. Але тоді це були фото ілюстрацій художниці до того, як вони потрапили книгу, а не фото розворотів. Як виявляється, інколи це має значення.

Отже, на деяких ілюстраціях важливі елементи потрапили "під клей". І як би ви не намагалися розкрити книгу, ви ніколи не побачити повністю обличчя дівчинки на першій ілюстрації (фото 1) і не прочитаєте назву магазину "Продовольчі та інші товари" на другій (фото 2), не зазирнете в очі на відкритому обличчі Шкандибчика (фото 3).

_____________________________________________

5. Переклад.
У виданні використано переклад Ілько Корунця, зроблений у 90-ті для видавництва "Веселка". В інтернеті з ним можна ознайомитися тут - http://www.ae-lib.org.ua/texts/rodari__jelsomino__ua.htm
Інтернет-версія трошки відрізняється від надрукованої в книзі.

Читати цей текст без олівця мені було дуже важко, весь час хотілося щось виправляти. Я не філолог, тож моя думка суто суб'єктивна.
Я спочатку текст покреслила, а потім почала дивитися в Академічний Тлумачний Словник в інтернеті. І майже всі слова, які я виправляла, в ньому є. То я вже не знаю, може радити цей переклад, як багатий на рідковживані слова?
Наприклад, я не кажу "постіль", а кажу "ліжко", не кажу "бабрався в покидьках", а кажу "копирсався у смітті", не кажу "рисунок", а кажу "малюнок", не кажу "підхожа серенада" і "вони будуть мені гарним спомином" і.т.ін.. В альбом додала фото з деякими реченнями, які виправляла для себе, але їх набагато більше. (https://www.facebook.com/maryna.zelenyuk.1/media_set?set=a.1664863917124428.1073...)
_____________________________________________

6. Ну і на останок в мене питаннячко для тих, хто читав оригінал або інші переклади. Скільки років головному герою?

В першому розділі книги написано, що "Був Джельсоміно на цей час давно вже не школяр, а хлібороб....". А майже в кінці книги, на сторінці 160 є фраза "Щоправда, невдовзі його увагу привернув один малий дивак - років восьми, а то й менше, який, ставши посеред майдану, перед божевільнею, заходився співати."
Подивилася в інтернеті переклад російською. Там напочатку книги написано, що "Джельсомино уже давно оставил школу и стал заниматься крестьянским трудом", а фраза про 8 років в кінці книги відсутня повністю.

То скільки ж йому років? У кого є ще інші переклади або краще за все оригінал, що пишуть там?

Ну і декілька ілюстрацій просто для краси:

Взяла почитати дві книги про подорож сучасних дітей у минуле.

1. Всеволод Нестайко «Загадка старого клоуна», 1983 рік написання, 2014 рік видання.

2. Володимир Рутківський «Сторожова застава», 1986 рік написання, 2012 рік видання.

Обидві книги написано у 80-ті роки, але вони дуже відрізняються по духу. Якщо у Нестайка ще бачимо радянські реалії й історія України подається з радянських позицій, то Рутківський цього повністю уникає і, навпаки, намагається повернути українцям історію славетних богатирів, яку росіяни представляють виключно своїм надбанням.

Сьогодні розкажу про книгу Нестайка – «Загадка старого клоуна».
Читала її сама, бо мала бажання оцінити, чи не зарано читати цю книгу дитині.
Ідея показати дітям Київ різних часів – дуже сподобалась, але відчувалося, що автор дивиться на Київ через призму радянської історичної науки.
Вже у другому реченні я відчула, що ми знаходимося в радянській Україні, бо головний герой іменує себе Стьопою, і батьки його так кличуть, і дідусь. Не Степаном або Степанком, а саме Стьопою. (Можете вважати мене послідовніцею пані Фаріон, але мені воно очі муляло протягом всієї книги.)
Головному герою 12 років, він учень 6 класу.
«Загадка старого клоуна» - це подорож школяра з Київу кінця 70-тих у Київ 1912, 1942, 1764, 1648 і 1068 років і навіть на початок 21 сторіччя - у 2000 рік. Половина розділів в книзі присвячена звичайному життю школярів радянської школи кінця 70-тих, а друга половина – це подорожі у минуле і майбутнє. Розділи чередуються: один розділ ми проводимо – в 70-тих, наступний – в минулому і т.д..
У кожному столітті Стьопа проводить тільки один день. Разом з хлопцем подорожує у різні часи його знайомий старий клоун Чак. У різні віки вони намагаються відшукати людей, які знають секрет трави, яка викликає у людей сміх.
А коли нарешті у 1068 році знаходять скомороха, який володів секретом, то розчаровуються, бо бачать, що сміх-трава принесла людям, не радість, а горе. Люди, одурманені зіллям, не розмірковували здраво і під час повстання 1068 року звели на княжий престол нікчемного правителя, який згодом занапастив жителів. (Цю сцену я повністю сфотографувала і ви можете прочитати в альбомі. С. 222 -225 )
Коли читала книгу, в мене були суперечливі відчуття. З одного боку, книга Нестайка захоплює сюжетом і читати її цікаво. Але з іншого погляду, ідеї, які вона просуває між рядків, часто мені не подобалися.
Наприклад, у передреволюційному Києві 1912 року автор показує зростання напруги між бідними і багатими, натякає на революційну діяльність позитивних персонажів і буржуазне походження негативних, але там немає жодного слова про зародження ідеї незалежної української держави.
У 1942 році негативний персонаж з 1912 року вже воює на боці фашистів, а позитивний – на боці радянської влади.
У 1762 році автор знайомить читачів з Григорієм Сковородою. Але епізод, присвячений зустрічі з філософом, підкреслює його антирелігійні позициї і небільше.
У 1648 році знайомимося з козаком-характерником, підступними монахами-домініканцями, які хотілі заволодіти секретом сміх-трави, і стаємо свідками того, як Богдан Хмельницький на чолі війська вступає в Київ. Але знову таки нічого не сказано про те, за що саме боролися козаки на чолі з Хмельницьким.
Пройшовши крізь віки з Всеволодом Нестайком, виходиш з думкою, що на українських землях люди мали тільки одну проблему – це багачі, комерсанти і церковники, ідея побудови самостійної України, так і не пролунала в жодному з епізодів.
Друга половина книги присвячена шкільному життю головного героя. На його прикладі показано, з якими проблемами стикаються підлітки, коли їм доводиться вливатися в новий, вже сформований колектив. Стьопа переїзжає з батьками з села до Києва і потрапляє в клас, який нам знайомий з книги Нестайка «Одиниця з обманом». Тут ми знову зустрінемо Ігоря Дмитруху, Спасокукоцького і Кукуєвицького, і Тосю Мороз.
Стьопа довгий час не може знайти себе в новому колективі. До переїзду, в своєму класі, він був хохмач і лідер, а тут вже ці «посади» зайняті. В класі вже є і свої хохмачі, і лідер, які не мають бажання ділити лаври з новачком. В новому колективі хлопець отримує прізвісько Муха, яке йому дуже не подобається. І позбавиться його хлопець тільки за допомогою іще одного новачка – Сурена, хлопця з Вірменії, який приїхав у Київ на час зйомок на киностудії ім.Довженко. Сурена зразу прийняли в колектив, бо всім цікаво було поспілкуватися з «кінозіркою». А коли Сурен помітив, що Стьопу дражнять Мухою, він сказав всім в класі, що його ім’я також з вірменського перекладається, як Муха (хоча, насправді, це і не було правдою). Тоді лідеру класу Ігорю Дмитрусі, який потоваришував з Суреном, стало незручно дражнити Стьопу Мухою і він від нього відчепився. (Що мені не сподобалося в цій ситуації, це те, з якою радістю Стьопа сприйняв заміну прізвиська Муха на Степанян, адже це також не справжнє його ім’я.)
Іще в цьому «сучасному світі» розглядається проблема вимирання села, тому що люди їдуть реалізовувати себе у місто. Багато різних побутових діталей, за якими ми впізнаємо побут радянської людини 70-тих років. Не сподобалося, що коли дітей спитали, ким вони хочуть стати, коли виростуть, і вони назвали свої мрії, їх тут же осадили фразою, а хто ж буде працювати на заводі робітничими? А коли Стьопа переноситься у 2000 рік і бачить, ким же вони стали насправді, виявляється, що робітничим на заводі став саме він, а його мрія стати клоуном не здійснилася. Неприємне відчуття нездійснившоїся мрії Нестайко пом’якшує тим, що дорослий Стьопа, окрім того, що працює на заводі, ще написав лібретто до циркової вистави, засноване на своїх дитячих спогадах про мандрівки стародавнім Києвом, і саме на прем’єру цієї вистави він і потрапляє під час своєї мандрівки у 2000 рік.
______________________________________
Я дуже люблю творчість Всеволода Нестайка, і ідея показати дітям Київ у різні часи мені дуже сподобалася, але саме цю книгу я не придбаю в свою бібліотеку, бо на історію Києва автор дивився крізь призму радянської історичної науки, і прочитавши її дітина не почує ідею Української держави.
______________________________________
Щодо якості видання.
Я читала книгу 2014 року видання від видавництва «Країна мрій».
Обкладинка – інтегральна. Це звісно краще, ніж м’яка, але набагато гірше, ніж тверда. (Чомусь мені здається, що раніше ця серія книжок видавалася в твердій палітурці, але я можу і помилятися.)
Сторінки прошиті. Папір білий, тонкий.
Ілюстрації розміром в половину сторінки є на початку кожного розділу. В кінці розділу – невеличка замальовка. Більше ілюстрацій в книзі немає.
Цікава ідея форзаців. На початку книги – це план Києва 1910 року, в кінці – план Києва 2010 року.

Друга книга, яку прочитала про подорож сучасних дітей у минуле – це «Сторожова застава» Володимира Рутківського.

Дуже дякую Володимиру Рутківському, що залучив до сучасної української літератури для дітей історію славетних богатирів, які боронили нашу землю багато століть тому.

У книзі головний герой – учень 5 класу Вітько Бубна потрапляє у 1097 рік, у часи князювання Володимира Мономаха. Знайомиться з Іллею Муровцем, Олешкою Поповичем і Добринею Микитовичем, спростерігає на власні очі, як непросто жилося людям у часи протистояння русичів і половців, і проживає місяць свого життя одним із них.

Сподобалося, як Володимир Рутківський обіграв виникнення легенди про те, як Олешко Попович змія подолав. Печера, через яку Вітько потрапив у минуле мала дурну славу і у давнину звалася Змієвою. Люди вважали, що там зачаївся змій, який виходить раз на 50 років перевірити, чи не заслабли люди, щоб взяти над ними владу. І ось, коли Вітько сховався в печері від половців, один з них кинувся за ним. Але зачувши грюкот вертоліта, який долинав із сучасного світу, і побачивши різкий промінь світла від Вітькового ліхтаря, перелякався в смерть і дременув, бо вирішив, що це змій з печери лізе. Пізніше, Вітько подарував ліхтаря Олешку Поповичу, а той вночі ненавмисне перелякав цим «оком змія» ціле місто. Помітивши таку реакцію людей, Попович вирішив додати собі легендарності і вихвалявся, що змій таки був біля міста, але він його подолав і приборкав. А потім люди ще і переповідали цю легенду, щоб відлякувати половців від своїх земель.

Також Рутківський показав, звідки може походити міф про Дідька Болотяного, що помагає русичам. Він розповів історію скаліченого половцями брата діда Овсія, який ховався від людей на болотах і помагав своїм.

Рутківський добре описав життя мешканців сторожевого міста Римів, залучивши Вітька в життя однієї з римівських родин. Показав, чим займалися чоловіки і жінки, як виховували дітей.

У книзі є як чоловічі, так і жіночі образи. Чоловікам приділено більше уваги, але і жінки в стародавньому Римові були нівроку. Образ тітки Миланки, яка прийняла Вітька у родину, її доньки Росанки і сусідської дівчинки Оленки добре показує, що українські дівчата завжди почувалися рівними чоловікам, що до них прислухалися, а часом вони і на захист рідної землі ставали пліч о пліч зі свома чоловіками.
___________________________________________________

З якого віку читати книгу?

Восени починала читати цю книгу з сайту Київстар, щоб оцінити, чи не зарано читати її доньці 7 років. Прочитавши перші 2 розділи, в яких ми потрапляємо в гущавину військового протистояння русичів і половців, я вирішила, що зарано, але донька просила не зупинятися і читати далі. Довелося зробити невеличкий екскурс в історію, показати карти тогочасної Київської русі з Вікіпедії (там є карта 1015 і 1054 років), пояснити, хто такі половці, де вони жили і ... читати далі.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%97%D...

А у третьому розділі, познайомившись з головним героєм Вітьком і його друзями, які вирішили влітку на канікулах побути археологами і вивчати історію рідного краю, я вже не змогла зупинитися. Але розповідь на сайті Київстар обірвалася на найцікавішому місці, коли головний герой потрапляє із рідної Воронівки на ці землі 1097 року, коли на місці сучасного села стояло городище Римів зі сторожовою заставою, мешканці якої охороняли тогочасний кордон Русі.

Коли ж ми за декілька місяців отримали книгу, донька зразу її впізнала і сказала, що нам просто необхідно прочитати, щож сталося з Вітьком далі.

В сучасному світі з героями цієї повесті ми проведемо всього 3 розділи, а 37 розділів – це буде абсолютне занурення у події 1097 року, які відбулися у давньому місті Римові, яке стояло на кордоні зі степовиками.

До самого кінця доньці було цікаво, але їй було важко утримати в пам’яті імена всіх героїв і зрозуміти тонкощі військово-дипломатичних ігор стародавнього світу. Тому мені час від часу доводилося зупинятися і роз’яснювати. Вважаю, що ідеально ця книга відповідає читачам від 9-10 років.

Нам книга сподобалася, тому раджу її всім дітям років з 9, і хлопчикам, і дівчаткам.
___________________________________________________

«Сторожова застава». Видавництво «А-ба-ба-гала-мага». 303 стр.

Палітурка тверда, папір офсетний, шороховатий, трошки жовтуватий, нормальної щільності.

Сподобалися ілюстрації Максима Паленка. Це чорно-біла якісна графіка. Багато алегоричних мотивів, а у портретах героїв відчуваєш характери.

Розмір ілюстрацій - вполовину сторінки і розташовані вони тільки на початку кожного розділу. Розділи по 3-4 листи, тому ілюстрацій доволі багато.

Майже всі ілюстрації до цієї книги ви можете роздивитися на сторінці автора https://www.facebook.com/max.palenko/media_set?set=a.427833013944239.98285.10000..., а я додам декілька фото розворотів.

Єдине, чого мені не вистачило в ілюстраціях для повного щастя, – це детального зображення старовинного Городища з укріпленнями, сторожовими баштами і будівлями. Можна було б зробити такі ілюстрації на форзацах. Або зробити один форзац – сучасна Воронівка, а інший – стародавній Римів.

Донька читала мені "Фарбований лис" Франка від видавництва «Навчальна книга Богдан».

Формат книги А4, альбомний. Сторінки дуже і дуже цупкі, їх скоріше можна назвати тонким картоном, ніж папером. Тонкий папір використано тільки для форзаців. Палітурка тверда.

Кожен розворот – це ілюстрація на 1,5 сторінки і текст. Всього 11 розворотів.
В кінці книги подається список маловживаних і діалектичних слів, який зацікавив дитину і допоміг їй краще зрозуміти текст.

Ілюстрації Олега Кіналя.

розвороти - http://bohdan-books.com/upload/iblock/083/0833e4b250b9b20d618b9396ae14aa25.pdf

Ця книга на сайті видавництва - https://bohdan-books.com/catalog/book/101420/

Відтепер всі мої дописи про дитячі книжки можна прочитати на сайті "Пташка" www.ptashka.eu.org

А слідкувати за появою нових відгуків і тематичних добірок зручніше за все на сторінці у Facebook https://www.facebook.com/ptashka.eu.org/

Гарного всім дня, заходьте в гості до "Пташки".