Завтра была война ?
правильно. И это ещё милосердно. Предателей и наци-пропагандонов минимум на пожизненную разработку тундры и урановых рудников.
Тебе, кстати, светит. Но ты ж из недобитков, так что займешь свою нишу 🤣
Они вернутся - добивать рашистов.
А местных симонян-соловьовских подпердышей - добьют местные украинцы.
бггг 🤣... Крысы, типа вас, недобитков, не возвращаются - их либо морят, либо они сами подыхают 🤣.
Нацик-дебил, до седых мудей дожил, а в чудеса верит - на пендосов молится 🤣.
А вот это просто прекрасная новость - жрите, опарыши, полной ложкой, не обляпайтесь 🤣
Из сообщения Министерства образования Польши, стало известно, что польские государственные школы и другие учебные заведения, с сентября начнут обучать детей украинских беженцев. По предварительным оценкам, за школьные парты 1 сентября 2022 года сядут более 200 000 украинских школьников и обучение будет проходить ‼️ на русском языке! Повторяю на русском языке! Как отметили в Министерстве образования, для большинства украинских школьников основной язык общения это русскийязык, поэтому для обучения школьников будут привлекать владеющих им учителей. Шах и мат ватаны! Русский язык красиво победил пропаганду!
Нацик, тут опять подкрался зрада откуда не ждали
"Некоторые типы вооружений из трёхмиллиардного пакета военной помощи для украинской армии могут поступить на Украину только через 1-3 года", - представитель Минобороны США
Запасайся вазелином - на зоне тебе пригодится 🤣
А вот это просто прекрасная новость - жрите, опарыши, полной ложкой, не обляпайтесь 🤣
Вот я и смотрю , что ты сама себя в жопу укусила
ведь это только подверждает , что русскоязычные смылись от русских к полякам а не в Россию и отрицает вашу брехню .что русский язык был запрещен в Украине
Польша заявила о намерении устроить в школы сотни тысяч украинских детей
Министр образования Польши заявил о готовности устроить в школы 700 тысяч детей с Украины
Фото: Kacper Pempel / Reuters
Министерство образования и науки Польши готово устроить на обучение в школы около 700 тысяч детей украинских беженцев. Об этом заявил глава ведомства Пшемыслав Чарнек, сообщает ТАСС.
По словам министра, для этого власти страны намерены создавать специальные подготовительные классы, в которых будет сделан упор на изучение польского языка. Пока же с просьбой об устройстве в школы обратились родители лишь 70 тысяч детей с Украины.
«90 процентов детей в школы пока не обратились», — пояснил Чарнек.
Ранее стало известно, что с начала боевых действий Украину покинули свыше 3,2 миллиона человек. Около двух миллионов из них направились в Польшу. Остальные уехали в Германию, Францию, Россию или другие европейские страны.
Ой, дурааааак 🤣. Просто быдлячью мову поляки не знают и знать не желают 🤣
Ой, дурааааак 🤣. Просто быдлячью мову поляки не знают и знать не желают 🤣
Сама дура . Забыла видно как тебя на шпрахи даром посылали и учили тебя там не кацапскому . ни чалдонскому ни арабскому . а немецкому , но так и не выучили
на шпрахи посылали тебя - но напрасно тратили деньги налогоплательщиков, ты кроме своего дебильного идЫша ничего не знаешь, тупой осложабий мишлинг 🤣
Фракция «Справедливая Россия — За правду» направила в правительство законопроект о признании Украины террористическим государством. Об этом заявил лидер партии Сергей Миронов. По его словам, специальная военная операция может стать контртеррористической.
Зрада дня: политики СДПГ (Германия) призывают к мирным переговорам с Россией. В качестве посредника предлагают Китай.
Нам нужно скорейшее прекращение огня как отправная точка для всеобъемлющих мирных переговоров», — пишут товарищи в воззвании «Пушки должны молчать!», о чем сообщил «Шпигель». Авторы призывают к новой попытке «глобальной политики разрядки» и настаивают на том, что «необходимо найти модус вивенди с российским правительством, основанный на признании неугодных реалий, что исключает дальнейшую эскалацию войны».
Экс-посол Мельник в шоке и возмущён.
Но дело даже не в соотношении боевых машин и количестве военных, дело в боевом духе и готовности сражаться и умирать за свою родину. У хохл, извините украинцев таких очень мало. И таких наверное вообще нет в эшелонах власти, они все слишком уж украинцы, даже если многие из них евреи по национальности.
не получается из вас аналитика.
ваши прогнозы не сбываются ..а скорей наоборот даже .
вы же где то читаете то что тут пишите.
запишите себе--ети ресурсы врут.
потом все происходит на оборот.
поищите себе ресурсы прогнозы которых сбылись.
это очень просто ..
берете и читаете разные источники полугодовой давности..и находите те-
чьи прогнозы сбылись за эти полгода .
скорей всего их аналитика и дальше будет сбываться .
или вы тут на работе???
может вас "юзают втемную"?
5я служба ФСБ неплохие деньги подняла ..."Оплата" активистов ...
суммы просто гигантские !!!
есно что активисты етих денег не видели 
сейчас просматриваю архивы ...
сразу видно кто реально мыслит и их прогнозы за полгода совпали с тем что есть ..
а кто в мире иллюзий ..
тут прям можно список юзеров делать ...
реалистов ...
и фантазеров...
не мешай придурку мриять 🤣
Хотя лучше б он почитал исповедь мразотного ублюдка, дружка гнидда. Тот шикарно описал свои боевые будни - просто один в один с письмами какого-нить фрица из Сталинграда 😎
Вісім, чи дев'ять хатинок і ангар для комбайна на березі невеличкого озерця посеред лісу, який розділяє засіяні хлібом поля. І це є село з кумедною для нього назвою Довгеньке.Якщо уявити собі, що там, де стирчать ребра залізних стовпів, замість колишнього ангара і на місці руїн стоять цілі хати, то цей краєвид починає навіювати мрію та бажання, завести собі такий же будиночок посеред лісу на березі озера серед полів і прожити в тиші залишок життя.Але зараз стояти і мріяти тут неможна – ліс навкруги методично проріджують прильоти різнокаліберної смерті. Навіть з під гладкої поверхні озера стирчать хвости не розірваних "ураганів".Біля скелету ангара зім'яті, покручені купи металу, в яких тільки вгадуються колишні трактори, комбайн і спалена БРМка.По інший бік озера лежить на боку спалений УРАЛ, який служить орієнтиром тому, що тут те саме місце висадки – кінцевий пункт, далі тільки пішки зі всім вантажем.Постачання продуктів тут нема: на сніданок – "Гради", на обід – мінометний й танкові обстріли, на вечерю – фосфорні бомби.Іду на позицію вгору. Сто метрів. Двісті. Двісті п'ятдесят...Дорога по боках засипана усілякими покинутими кимось речами. На спині баул, який сам загрузив на "Резерві" і в машину його підіймали вдвох. Водій автівки іде далеко попереду з двома паками води.Під ногами лежить ціла РГДшка й поруч моток ліски. Присідаю, підіймаю гранату. Тепер важливо піднятися й не впасти, бо вантаж вже ламає спину.Дійшов.На РОПі багато людей. Мої прийшли й запихують в рюкзаки пляшки з водою.– Хлопці! Допоможіть зняти баул. Я вам каву розчинну приніс. І цукор.– Яку каву, Граф! У нас кип'ятити воду нема чим. Краще б ти води більше приніс.– Так я і води приніс, газованої. В автівці, там, біля озера. Зараз збігаю.На шляху до автівки забираю моток ліски – знадобиться.Чую виходи. Присідаю. Над головою щось прилітає й вибухає в лісі десь біля руїн. Ще виходи. Шелест снарядів. Вибухи.Хапаю два пака води, тащу вгору.Хлопці вже висипали з баула все на землю і розбирають по своїх рюкзаках. Імпортні консерви, снікерси, галети, вологі серветки, суху ковбасу й багато ще чого. Воду забирають в мішки.і уходять на свої позиції, до яких ще кілометр по лісу.Вертаємось на Резерв. Падаю відпочити в свою земляну нору. Через годину мене будять і кажуть збиратися – з позицій вивезли багато трьохсотих, і тепер не вистачає людей.П'ятеро сідають в кузов мого Fiat Doblo. Довантажую ще мішків з харчами, тентами, пластиковою плівкою – все це прислали з Києва і Дніпра моя дружина і друзі волонтери. На все це люди, знайомі і не знайомі, скидали свої кровні.Знову дорога. Перевернуті автівки на узбічах, повалені дерева на шляху – ландшафт лісу міняється кожну годину. Зупиняємось, розтаскуємо зрубані снарядами стволи, їдемо далі. За сто метрів до місця на шляху величезна гілка дуба. Я пробую її відтягнути. Гілка гнеться, але не рухається. Кажу водію, тарань. Той довго вагається, але заводить автівку і їде. Гілка ламається під колесами, загинає, але не псує бокове дзеркало, обіймає і оминає кузов. Доїхали. Надягаю свій похідний рюкзак. Беру мішок, пру вгору. Хлопці поряд несуть паки з водою. На РОПі чекає Француз: "Хлопці, речі залишаємо тут. Ідемо на чергування. Спати не будемо. А завтра нас поміняють."Кидаю рюкзак зі спальником, за ремені розгрузки пхаю дві пляшки енергетику і пляшку води. За спиною німецький гранатомет (важкий, але крутезна річ, легка в використанні), на пузі мій АК, йдемо по стежці між лісом і полем. Трава в полі висока, ландшафт місцевості з пагорбами, прикриває від прямого бачення ворога.Йдемо довго. Навкруги валяється багато цікавих речей (расійська уніформа, каски, квадрокоптер, заряджені кулеметні ленти)... Нічого неможна торкатися. Ця висота як три дні відбита у орків.Заходимо на позицію. Серед рідких дерев з пошматаними гілками, наче їх як зубочистки погризли якісь величезні щелепи, бійці копають. Копають всюди. Глибина окопів не велика, на один-два штика, бо копати не дають постійні обстріли. На позиції є бліндажі, але в них ніхто не спускається, бо в бліндажах, біля входів в бліндажі і навкруги лежать трупи орків. Лежать вже три дні. Їх нема коли відтягнути, бо весь час, коли не прилітає, треба копати. Три дні в спеку. Десь подалі лежать наші загиблі хлопці. В час між обстрілами до них пробують підійти сапери, бо там щедро засіяно "пелюстками".Я переступаю через мертві тіла, над якими відразу підіймаються хмари злітаючих зелених мух, від яких треба відмахуватись, бо вони лізуть в очі і в рота. Дивно, але я не відчуваю того нестерпного сморіду. Справа в тому, що вже років шість, як я перестав відчувати багато запахів після контузії. Знаходжу собі ямку на один штик і влаштовую собі місце спостереження. Темніє. І тут прямо по нам починає працювати танк. Працює довго з короткими перервами. Мене засипає землею. Починаю відчувати трупний сморід. Це один вибух поворухнув труп орка, що позаду в трьох метрах від мене. Снаряди виють. Значить не влучать, а ляжуть десь поряд, можна не переживати...Розплющив очі – темрява. Десь, дуже-дуже далеко, як із закритої бочки, чую голоси бійців: "Граф! Граф!"Розкриваю рота і ору в темряву: "Я живий!"Прибігають хлопці і витаскують мене з моєї ямки.Далі був тяжкий шлях по лісу до пункту, куди змогли доїхати медики і ціла ніч забуття під крапельницями в районі штабу бата.Вранці таки привезли наших двохсотих – вдалося витягти з замінованої ділянки. Дівчини медики блювали. Я пропонував допомогти перегрузити, але мене відсторонили, сказали, що слабий ще. До першої лікарні їхав на автівці "200" і всі речі пропиталися трупним сморідом. Я навіть назву придумав: "Аромат номер двісті", це вам не якась там Шанель номер п'ять.Три лікарні по етапу евакуації і тепер шпиталь.Всі лікарні заповнені моїми хлопцями. Хто не поранений, той контужений. Багатьох відразу відправляють назад на позиції. Справа в тому, що не кожен контужений виходить відразу після її (контузії) отримання. Наприклад, наш взводний медик Шайтан. Він там отримав їх декілька і не виходив, пояснюючи тим, що багато роботи кожну годину. Вивезли тільки тоді, коли він перестав розмовляти з людьми. Час, коли він повзав рачки і блював, минув. Лікар у Барвінково подивився на нього і сказав, що він здоровий. Дали п'ять днів на відпочинок і знов на позиції. На позиції, де через п'ять днів Шайтан не побачить знайомих облич. Ось так швидко там закінчуються люди і місця заповнюються новим складом.Сьогодні День Незалежності. Рік тому я в цей день ходив по Хрещатику з побратимами. Багато кого вже ніколи не побачу.Мій круг, круг людей, з ким я мав не тільки спільне для розмови, але і для мовчання, катастрофічно зменшується.Це ціна Незалежності.Сьогодні групу з мого відділення шпиталю возили на обстеження в обласну лікарню. Коли повернулися, нас зустрічав наряд ВСП. Хтось з лікарні подзвонив і повідомив, що привезли групу бухих, чи наркоманів у військовій формі. Прийшлося пояснювати майору ВСП, що ми не бухі, а єбануті. Тобто нас єбануло, в'єбало, переїбало... Короче, можемо здати аналізи.Це в наше свято.І це свято для багатьох, хто сьогодні п'є каву в мирних містах, залишиться святом з патріотичними гаслами, вишиванками і добрим настроєм.Нехай так і буде.Хай так буде.Бо, для всіх хлопців, хто вижеве в Довгенькому, це свято буде пов'язане зовсім з іншим. Бо ми ніколи вже звідти не вийдемо. Ми назавжди залишились там, як нікуди не вийшли і не вийдуть бійці з ДАПу, Іловайську, Дебальцеве, з Азовсталі і багатьох інших своїх пекл.Просто пам'ятайте про це і спробуйте скласти ціну нашої Незалежності.Вибачаюся за багато букв.Зі Святом всіх вас.
Что случается с крысиными мандавошками, когда крыса - их кормилец сдохнет?
Правильно - они ищут нового хозяина.
Так распространяется чума.
После конца путинизма поребуется основательная дезинфекция.
Денацификация - называлось это в Германии.
Дерашизация? Дечикизация? Дабыдлизация.