(1) ...

(1) ...

(1) В оркской стране России есть город Орск.Что с ним случилось?Он утонулВ Смоленске есть мост. Что с ним случилось?Он рухнул.У человека есть мозг.Что с ним случилось?Построить прямые связи между собственным согласием убивать , между выбором не замечать убийства и собственными бедами он не в состоянии. Понять свою ответственность за них тоже. Зато в состоянии голосами публичных интеллектуалов орского разлива пространно рассуждать о роли Булгакова в чужом географическом и культурном пространстве, которое при этом сами и бомбят . Неужели не понятно, что это то же самое вторжение на чужую территорию ...

(1) ...

(1) ***Искривляются время, Пространство.Мир летит в никуда. И — мы.Это чёрные дыры смерти.Это свет в самом сердце тьмы. Пересечь горизонт событий —И не выбраться никогда.Бесконечная тьма. Пустыня. Погибающая звезда. Мы ведь звёздами тоже были. Чистой верой горели так,Что не страшен был поздней Ночью растворяющийОкна мрак,И не знали, что зимним утромОбернётся бедой рассвет:Мы как будто бы есть на свете —Нас как будто бы больше нет.Инна Куценко ...

(1) Это время сердец великих,Что не делят, а умножают.Время воплей толпы «Распните!»,Где свои же своих сжирают.Испытание и экзаменОт небес, и расплата тоже.Мы во многом виновны сами,Слишком поздно промолвив: «Боже…»И уже не осталось места,Говорят, чтоб простить кого-то.Над могилою плач невесты…Власть – богаче. Народ – банкроты.Эта ненависть разжигаласьТак старательно, так искусно…На одном корабле сражалисьДве толпы, в ком от злобы – пусто.А ко дну-то пойдём все вместе!И за то, что забыли Бога,Перед Ним же потом ответим,Но раскаявшихся немного…Это время сердец огромныхИ бессовестных злых душонок.Чь ...

(1) Мною обожаемая Катя Марголис. История знает сослагательное наклонение.Но российская понимает только императивы. И то не с первого раза.Сегодня 7 апреля. Благовещение и день рождения прадеда. Я пишу об этом каждый год в этот день.Густав Густавович Шпет (7 апреля 1879, Киев-16 ноября 1937, Томск)Сегодня 145 (Юбилей 5 лет назад лет. https://kyivdaily.com.ua/gustav-shpet/)И каждый год в день благой вести я представляю весенний Киев 1879 и ноябрьский Томск 1937– и всё невозможнее это вместить. И каждый раз невозможно не думать, что обещано было другое и что этот ум был рождён для иной доли, но дога ...

(1) Господи, помилуй. Господи, спаси...Тяжело бывает лёгкий крест нести.Господи, помилуй. Господи, спаси...Заповеди знаю. Не кляну, не мщу.Я не унываю, лишь слегка грущу.Видеть солнце в небе мне хватает сил.Господи, помилуй. Господи, спаси.Красота апреля и беда страны.Я молюсь о мире... Мире без войны.А сердца устали ненависть носить.Господи, помилуй. Господи, спаси.Ты очисть от скверны, отмоли, отмой.Где тревога давит, пусть взойдёт покой.Вирус лютой злобы стольких подкосил...Господи, помилуй. Господи, спаси.У победы низкой – высока цена.Мне нужна молитва. Битва не нужна!Как же не зачахнуть? Как ...

(1) ...

(1) Выдыхай эту боль. Выдыхай этот гнев. Голоса новостей, словоблудье в стихах, а иначе сгоришь, будто щепка, в огне. Ты, пожалуйста, хоть иногда выдыхай.Эту липкую слизь, этот призрачный страх,от которых в груди расползется труха. И засни, как дитя, у него на руках.Выдыхай иногда. Чтобы жить - выдыхай.Невозможно понять, невозможно прощать. Остается мука и одна шелуха. Хоть бы, Бог, иногда ты меня навещали шептал у постели моей: - Выдыхай.Эти жаркие дни пустоты и вины. Этот вечер, когда я черства, как сухарь. Сто какой-то там день небывалой войнывыдыхай, чтоб с ума не сойти, выдыхай.Дни мелькают в ...

(1) Небо хмарами заволочено.Зорі кліпали, сльози крапали. Листя сипалось позолочене. Осінь рюмсала, небо плакало.Блискавицями все скололося. Віти в яблуні - наче милиці. Небо плакало у півголоса,мов боялося,що не спиниться. Понад селами невеселими,в свято храмове, і по п'ятницяхнебо плакало. Дощ гамселив так,що тремтіло все і згиналося. Над могилами, над долинами,руки стиснувши перелякано,напуваючи лист полиновий,осінь скиглила. Небо плакало...Альона Васильченко ...

(1) ...

(1) Війна. Інакші рими,думки і голоси. Війна. Лице без гриму.Як на долоні всі.Тернисто і нерівно.То смійся, то тужи. І став чужий, як рідний,а рідний став чужим.Інакші всі поради.Гойдається в тобі:то надзвичайна радість,то надзвичайний біль. Жага казок. Тривога.Інакша кожна мить:і віриться у Бога,і тиша аж бринить. Війна. Мінорні ноти.Схвильовані міста.І кожен ніжний дотиктаким важливим став. І гнів, і сум інакший.Інакший вміст валіз.І віриться у краще,і любиться до сліз.Альона Васильченко ...

(1) Полна прискорбного трагизмаСудьба орущих площадей.Идея русского фашизма - Синдром дисфункции идей.Он проникает в человекаБез травм, и капельниц, и клизм.Фашисты в двадцать первом векеКричат, что победят фашизм.Он прост. Он вознесен в портреты.Он некий создаёт "уют".Его незыблемые скрепыНа каждом метре раздают.Он стал обыденностью жизни Когда-то неплохих людей.Идея русского фашизма - Противоречие идей.Он - пуст. Он вкусен и всесилен.Он за "дедов" и "повторить".Он расползается в России,Как будто ртутные пары.Вдыхай отравы этой чистой - Она очнуться не даёт.Меняют ру ...

(1) Я не люблю слова: "Герої не вмирають", бо вони вмирають щодня. Талановиті, ті що любили життя, займалися улюбленою справою. У холоді залишаються їхні дружини, діти і матері. В Бахмуті загинув Юрий Коваленко . Видатний історик-практик, краєзнавець, археолог, який досліджував поховання римських легіонерів, землі Пилипа Орлика, фортеці Київської Русі. Ми не спілкувалися постійно. Але - були знайомі... Дякую за захист. Співчуваю рідним. Співчуваю Україні і її науковій спільноті, тому що гинуть такі люди.Алёна Васильченко ...

(1) Зараз буде багато букв.Коли в мене питають, ЯК Я – я не завжди знаю, що відповісти, щоб зробити це чесно. Можливо, те, що я напишу нижче – стосується суто мене, але зараз – про моє осмислення цієї війни і Себе в ній. Я акцентую саме на слові Себе, тому що я – там, де я є: не під кулями, не в окопі, не в Бердянську або Краматорську. Я – вдома. І незважаючи на це, в мене над будинком біля моря кожен день летить всяке залізне, нашпиговане вибухівкою гімно, яке реве, як літак, який іде на посадку. Так от… Ви хоча б раз питали себе: що я відчув(ла) у перший день, коли все почалося? Я раніше відпові ...

(1) Вівторок чорний, як смола.Усе змиває люта хвиля:дороги, храми і могили,розбиті вікна й дзеркала.Вода ковтає щемність дняі стогне в передсмертних корчах.І хвиля застеляє очісліпих, маленьких кошенят.Вода ковтає стіни, дах,людську господу і обійстя,і тоне матіоли листяв старих, затоплених садах. І плаче дівчинка мала,з очима, наче дві фіалки,що хвилі проковтнули ляльку,яка улюблена була.Не бігти. Не перебрести.Не ходять ноги у бабусі.А мимо пропливають: гуси,дахи будинків і хрести.Альона Васильченко ...

(1) Спи до ранку, тиха земле. І степи, і чорноземи. Білі ружі, чорні мальви, зорі за вікном,Книги, рушники з ікони, кіт рудий на підвіконні, Винні погреби із п’яним, молодим вином. Спи, усе, що є в окрузі: сокіл в небі, квіти в лузі,Ніч гойдається на листі у розрив-трави.І здорові і недужі, і хороші, і не дуже; Повні сили і безсилі; мертві і живі…Спи, маленька сива хата, каченята, мишенята,Всі хустинки, намистинки, віжки й батоги…Зорі дивляться за обрій, відганяють сон недобрий,І туман, неначе зілля, ллється навкруги. Спіть тужливі і веселі; ріки, море, гори, села, сон-трава і материнка, матір і м ...

(1) Голі віти, голі душі. Голі руки у осики. Роздавали жовті грушіВорони в саду.Сиві хмари незворушноПросівали через ситоІ недолю, і неволю,Щастя і біду. Просівали лихо люте,Пахла м’ята, пахла рута,Зорі рвалися у небоІз нічних тенет.Налетіли суховії:Сію-вію, сію-вію. Груші падали додолу,Жовті, наче мед. Осінь п’яними губамиЦілувалася з дубами,Із вітрами, із дідамиУ тривожнім сні.На полову, і на зерна,Сію-вію тло озерне,Кожну хату, кожне свято,Думи болісні.Голі душі. Голі віти. Холод закохався в квіти,І не знає, чом чорніють їхні пелюстки. Груші, жовті, наче зваба,Груші, жовті, наче зрада, Викладає ...

(1) Як чекає мама? Що її тривожить?Як вона крокуєіз кутка в куток. Як чекає мама -так ніхто не зможе. Як чекає мама -не чекав ніхто. Мамо, мамо, мамо,що тобі наснитьсяранком у неділюна Святе Різдво?Як чекає мама - щемна таємниця. І її молитви вистачить на двох...Ходять за туманомпривиди і тіні.Стогін тополинийдесь у далині. Як чекає мама?Неймовірно сильно. І до божевілля. І до сивини...Мамо, мамо, мамо,що тобі насниться?Місяць блідолиций назбирав квіток. Як чекає мама?..Щемна таємниця: як чекає мама -не чекав ніхто.Альона Васильченко ...