Світ переживає епоху, коли до влади приходять не ті, хто пропонує реальні рішення, а ті, хто найгучніше кричить про легкі виходи з криз.

Політичний популізм процвітає, бо він підлаштовується під природні людські слабкості: бажання швидких змін, прагнення простих пояснень складних явищ і віру в те, що хтось може розв'язати всі проблеми одним махом.

Популіст обіцяє легкість там, де є складність, і не боїться брехати, бо його аудиторія не шукає правду – вона хоче надії. Обіцянки не потрібно виконувати, їх можна просто оновлювати.

Якщо одна не справдилася, досить пообіцяти нову.

Проблеми, що потребують років послідовної роботи, подаються як ті, що можна вирішити одним розчерком пера.

Пояснюють цю схильність людей до популізму.

Ефект Даннінга — Крюґера свідчить, що люди з низьким рівнем знань переоцінюють свою компетентність, і саме вони частіше стають прихильниками простих рішень.

Інший ефект – «представницька евристика» – змушує нас довіряти тим, хто впевнено говорить, навіть якщо їхні слова не мають змісту.

Ба більше, дослідження показують, що люди схильні вірити в те, що відповідає їхнім емоційним очікуванням,.

Сперечатися з популістом неможливо, бо він не розмовляє мовою фактів, а мовою гасел. Доки раціональна людина шукає докази, популіст просто виголошує чергову обіцянку – і народ аплодує.

Важливо розуміти, що складні проблеми не мають простих рішень. Вони вирішуються поступово, через компроміси, реформи та важку працю.

Але це не продається так ефектно, як гучна брехня.

І поки суспільство віддає перевагу приємній ілюзії над болючою правдою, час брехунів триватиме.