Я больше увлекаюсь документальными, чем художественными фильмами. Потому начну с них.
Последнее время вышли на "Суспільному" очень хорошие вещи.

"Історія США продемонструвала, що з представників різних націй і станів можна штучно сформувати цілий народ. Цей феномен назвали «плавильним котлом». В такому котлі можна зварити що завгодно, але все залежить від того, хто ним керує і яку мету переслідує. Так в США з різнорідної людської маси створювався зразковий американський громадянин, який вірить в демократію, приватну власність і свободу особистості. Донбасу був уготований інший шлях. СРСР своєрідно конструював Америку навпаки. Замість звичного індивідуалізму – розчинення в колективі. Замість шанування свободи – жорстка вертикальна дисципліна. Замість власницьких інстинктів – служіння державі. Замість підприємливості – праця як самоціль, як «справа честі, доблесті та геройства». Так закладався поведінковий алгоритм, що визначив історію Донбасу на багато десятиліть вперед. Інші серії документального фільму «Плавильний котел» тут: 2 серія: https://youtu.be/Ow9Bb3KU2pE 3 серія: https://youtu.be/Y5eqlehYRGU "

«У пошуках Сковороди» — документальний фільм, що у доступній глядацькій формі викладає ключові тези світогляду Григорія Савича, а також органічно поєднує їх з грізними випробуваннями сучасності. Російські війська невипадково обирають мішенями сакральні для української культури об’єкти, у тому числі — і сковородинівські. Звісно ж, ці спроби нищення марні, адже Сковорода — у носіях його ідей, у тих, хто обирає свободу своєю життєвою філософією. Лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, директорка «Мистецького арсеналу» Олеся Островська-Люта, директор Інститут філософії імені Г. Сковороди Анатолій Єрмоленко, засновниця «Бібліотеки майбутнього» Вероніка Селега, філософ Володимир Єрмоленко, письменник Тарас Лютий, історикиня, дослідниця історії Криму Гульнара Абдулаєва, докторка філософських наук, професорка Київського національного університету імені Т. Шевченка Наталя Кривда та інші відомі особистості стали спікерами цього документального фільму. Режисер: Максим Сметана Оператор: Дмитро Юриков Автор сценарію: Сергій Лисенко Композитор: Антон Байбаков Продюсери: Віталій Шереметьєв, Ольга Бесхмельніцина , Юлія Козинська, Олександр Прокопенко Виробництво: @dgtlrlgn7769 У створенні фільму від АТ «НСТУ» брали участь: Лук’ян Галкін, виконавчий продюсер Альона Голякова, менеджерка проєкту 00:00 початок 01:59 як студенти Києво-Могилянської академії «миють Сковороду» 04:07 як Сковорода постійно вислизає зі стереотипів 05:53 поєднання різних світів і культур у творах Сковороди 10:17 село Чорнухи, в якому народився Григорій Сковорода 13:10 дитинство Сковороди 17:35 освіта в Гетьманщині 18:47 бароко Сковорода 22:29 період навчання в Києво-Могилянській академії 25:12 поради Сковороди його учневі Михайлу Ковалинському 26:08 студентське життя в часи Сковороди 28:05 період життя в Петербурзі 31:45 подорож до західної Європи 34:22 Сковорода і туризм 35:28 ідея трьох світів у творах Сковороди 37:45 викладання в Переяславському колегіумі 39:55 повернення до навчання в Києво-Могилянській академії 41:45 коврайський період Сковороди 48:00 концепція щастя та самопізнання 51:50 харківський період 59:00 початок життя пустельника та мандрівного філософа 1:08:09 обстріл Сковородинівки російськими військами в травні 2022 року 1:13:17 чому росіяни намагаються знищити українську культуру 1:14:42 ідея сродної праці 1:16:51 Сковорода ніколи не хоче бути впійманим

Спасибо за открытую ветку и фильм с интересным акцентом на сравнении США и СССР - как создавалось понятие "гражданин", на каких принципах. Именно эти принципы и сработали и мы видим, какой страной стали США и каким было общество в СССР.

Казалось бы, уже многое известно, но документалистика преподносит новые факты.

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

Непременно посмотрю, сразу всё вряд ли получится, но по частям, точно гляну. Сенкс!

Неудобная правда о гибели «Курска»

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

Доброго здоровья всем!
Возможно, любители кино видели экранизацию этой книги. Сам не смотрел, но вещь должна быть хорошая. Ниже добавлю фильм 1955 года.

Хотя, вероятно, события в книге были "слегка" преувеличены.
https://de.wikipedia.org/wiki/So_weit_die_Füße_t...
https://de.wikipedia.org/wiki/Cornelius_Rost

So weit die Füße tragen ist ein 1955 zum ersten Mal veröffentlichter Roman von Josef Martin Bauer (1901–1970) um einen deutschen Kriegsgefangenen, der nach dem Zweiten Weltkrieg 1949 aus einem ostsibirischen Gefangenenlager flieht und eine abenteuerliche Flucht nach Hause antritt.

Der Roman war Vorlage eines gleichnamigen sechsteiligen Fernsehfilms von 1959, der zu einem der ersten Straßenfeger des deutschen Fernsehens wurde, eines Kino-Filmdramas (2001) und eines Hörspiels.

Das Buch erzählt die Geschichte des deutschen Soldaten Clemens Forell, der 1945 in der Lubjanka in einem Massenprozess zu 25 Jahren Zwangsarbeit verurteilt wird. Forell ist einer von 3,5 Millionen deutschen Kriegsgefangenen in der Sowjetunion. Die Erzählung beginnt im westsibirischen Omsk. Forell und seine Kameraden befinden sich seit dem 24. Oktober 1945 in einem Güterzug auf einem Gefangenentransport nach Tschita.

Dort kommen von den ca. 3200 Personen nur 1950 lebend an, der Rest ist erfroren, an Typhus gestorben oder verhungert. Von dort geht es erst mit Hundeschlitten, dann zu Fuß weiter bis in den äußersten Nordosten der Sowjetunion bis zum Kap Deschnjow an der Beringstraße, welches von Omsk ca. 5370 km Luftlinie entfernt ist. Die 1236 Überlebenden des Gewaltmarsches leben und arbeiten in den Stollen eines Bleibergwerkes. Bauer schildert ausführlich die Lebensumstände der Menschen, die kaum das Tageslicht zu sehen bekommen. Immer wieder wird von Flucht gesprochen. Nachdem die Amerikaner den Gefangenen Willi Bauknecht, dem die Flucht nach Alaska gelungen war, wieder ausgeliefert haben, wird klar, dass nur der fast aussichtslose Weg durch die Weiten Sibiriens bleibt.

Als sich Clemens Forell 1949 wegen einer schweren Erkrankung im Lazarett befindet, erwachen in ihm neue Fluchtgedanken. Unterstützt von dem krebskranken Lagerarzt Dr. Heinz Stauffer, der ursprünglich selbst fliehen wollte, gelingt ihm im Oktober die Flucht aus dem Lager. Die erste Zeit ist er ganz allein. Eines Nachts wird er von Rentierhirten gefunden. Zunächst ist er misstrauisch, aber nach einiger Zeit fasst er Vertrauen und schließt Freundschaft. Fast ein ganzes Jahr zieht er mit drei russischen Strafgefangenen, die aus einem Goldbergwerk im Kolymagebirge geflohen sind, durch Ostsibirien. Zunächst schürfen sie heimlich Gold, weil in diesem Teil Russlands nur Gold und Machorka einen echten Wert haben. Bei Winteranfang verlassen sie die Schürfstelle und ziehen ins Tal, stehlen sechs Rentiere und gelangen zur Station eines Vermessungstrupps. Dort geben sich die vier als Jäger aus, denen ihre Schlitten abhandengekommen sind. Der Kommandant Lederer, welcher später selbst im Goldbergwerk landet, genehmigt ihnen, obwohl keiner der vier einen Pass besitzt, schriftlich eine neue Ausrüstung, die sie zum Frühjahr von ihren erbeuteten Fellen zu bezahlen haben.

Ein verheimlichter Goldklumpen führt zu einer tödlichen Auseinandersetzung, bei der zwei der Russen sterben und Forell vom Todesschützen ohne Waffen zurückgelassen wird. Er wird von Wölfen angefallen und von Jakuten gerettet, die ihm mit Nahrung, Kleidung und einem Hund weiterhelfen. Zu diesem Zeitpunkt befindet er sich in der Nähe der Stadt Ajan am Ochotskischen Meer. Er erfährt vom Jakuten Kolka das Schicksal seines letzten Begleiters und dass die Russen ihn suchen, aber eigentlich für tot halten.

Es gelingt ihm, eine Eisenbahnlinie zu erreichen und mit einem Holztransport, der ca. 1600 km zurücklegt, nach Ulan-Ude zu gelangen, wobei er sich als entlassener baltischer Sträfling namens Lemengin ausgibt, der seinen Pass, ohne den man in der Sowjetunion nicht weit kommt, in Tschita von einem Vorgesetzten abholen soll. Man steckt ihn allein in einen Zug nach Tschita, weil er inzwischen für einen Volltrottel gehalten wird. Forell wechselt dann aber den Zug und fährt in die Gegenrichtung. Von Ulan-Ude erreicht er die Grenze zur Mongolei, vermutlich in der Nähe von Kjachta und Süchbaatar. Ein Fluchtversuch über diese stark bewachte Grenze misslingt, sein Hund Willem wird dabei erschossen.

Ein Waldarbeiter deutscher Abstammung rät ihm, weiter nach Westen zu gehen und die Flucht über den Iran zu versuchen. Fast ohne Hoffnung geht er weiter. Vor allem durch Diebstahl von Lebensmitteln überlebt er. Über Abakan gelangt er nach Kasalinsk. Als er beginnt, sich mit einem Leben in der Sowjetunion abzufinden, trifft er auf den armenischen Juden Igor, der bereit ist, ihm zu helfen. Er hat zu einer Gruppe von Schmugglern Kontakt, die illegal Waren und manchmal auch Menschen in den Iran bringen. Er schickt Forell nach Uralsk, wo er Kontakt mit den Schmugglern aufnimmt. Über Nowoalexandrowsk und Grosny, quer durch den Kaukasus, erreicht er die Grenze.

Durch eine Furt in einem Grenzfluss gelangt er auf iranisches Staatsgebiet. Als er einige Tage später Täbris erreicht, stellt er sich den dortigen Behörden. Diese wollen ihm seine Geschichte nicht glauben und halten ihn für einen russischen Spion. Er wird verhaftet. Erst mit Hilfe seines Onkels Erich Baudrexel, der ihn zunächst nicht wiedererkennt, aber letztlich anhand von alten Familienfotos identifiziert, wird er freigelassen. Über Ankara, Istanbul und Rom fliegt er nach München, wo er am 22. Dezember 1952 wieder in der Heimat ankommt, durch die Erlebnisse aber seelisch und körperlich gebrochen.

Cornelius Rost (* 27. März 1919 in Kufstein; † 18. Oktober 1983 in München)^[1][2][3] war ein deutscher Soldat im Zweiten Weltkrieg, der unter seinem Alias Clemens Forell bekannt wurde, unter dem er angeblich aus einem sibirischen Kriegsgefangenenlager entkam und auf abenteuerliche Weise 14.000 km durch die Sowjetunion und den Fernen Osten marschierte.

In drei Sendungen des Bayerischen Rundfunks am 2., 3. und 4. April 2010^[4] kam der Journalist Arthur Dittlmann nach langjährigen Forschungsarbeiten zu dem Ergebnis, dass Rosts Schilderungen, abgesehen von weiteren Unwahrscheinlichkeiten sachlicher Art, nicht der Wahrheit entsprechen können; so sei er weder Offizier gewesen noch 1952 heimgekehrt, sondern bereits 1947.

Какая невероятная судьба! Сколько пришлось пережить человеку, да еще в то непростое время и с его непростым статусом...

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

Добавлю сюда фильм, который не полностью соответствует названию ветки - занимательного в фильме мало, но тема важная и детали некоторые участники группы могут не знать. К тому же ветка скоро уйдёт в архив (за месяц с небольшим, получается), если ничего не запостить.
В фильме о эвакуации людей из обстреливаемых прифронтовых населённых пунктов.

Документальний фільм. "БІЛИЙ ЯНГОЛ": ЕВАКУАЦІЯ З ПЕКЛА

К тому же ветка скоро уйдёт в архив (за месяц с небольшим, получается), если ничего не запостить.

не, в архив не уйдет, я ее прикрепила, просто будет уходить назад. Но вы или кто-то другой всегда сможете ее поднять, когда будет инфо для нее. У нас есть и другие такие ветки, они ценны, но инфо для них не всегда бывает.

В фильме о эвакуации людей из обстреливаемых прифронтовых населённых пунктов.

спасибо, слышала анонсы, говорили, что покажут на ТВ, а это не совсем возможно всем. Правдивый, жесткий фильм - сама жестокая реальность. Это люди назвали этот отряд полицейских "Белый ангел". В нашей группе мы размещали несколько раз видео о их работе по спасению людей и эвакуации. Эти мужественные полицейские вывозили и живых и мертвых. Постепенно наладили сотрудничество с медиками.

Такое нужно фиксировать: для потомков, для всего мира, чтобы знали правду.

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

не, в архив не уйдет, я ее прикрепила, просто будет уходить назад.

Cпасибо!
А то я бы не всегда смог постить сюда что-то новое каждые 4-5 недели. Именно за столько примерно все темы группы пополняются минимум одним ответом.

нп

Оказывается, планы блиц-крига имели место быть давно....

Добавлю к твоему видео «7 дней до реки Рейн»:

Не знаю, насколько это все документально подтверждено, но о том, что у советской власти могли быть наполеоновские планы, особенно после того, как СССР одержал с помощью западных союзников победу, вполне предполагаю, такие же имперские амбиции, как и у нынешнего кремлевского сидельца

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

Під час втечі російських військ з Харківської області під тиском ЗСУ, військовий одного з підрозділів армії РФ забув у Балаклії секретну флешку. Цей носій потрапив до журналістів «Схем». Виявилось, що на флешці зберігались сотні різноманітних документів окупантів, які проходять під напівсекретним грифом «для службового користування». Завдяки цим файлам «Схеми» не лише встановили командирів російського неформального угруповання «Балаклія», до якого входили майже два десятки підрозділів армії РФ та підконтрольних їй формувань та з'ясували, хто намагався завербувати місцеве населення і вишукував жертв для катівень. Але і викрили декількох високопоставлених співробітників ФСБ, які курували деякі особливі підрозділи та напрямки їхньої роботи.

представляю, как рашисты, вернее, их начальство возмущалось! )) Сразу столько информации, да еще и с таким пруфом!

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

Акім Галімов і «Реальна історія» розкривають страшну таємницю, яку ховає президент рф! Володимир путін досяг суттєвого успіху у створенні нещадного тоталітарного режиму. Силові розгони мітингів та кримінальні справи для незгодних з режимом – в росії нормальна практика. Справа в тому, що очільник кремля параноїдально боїться натовпів. Причина цього страху криється у одній події, що сталася з ним в листопаді 1989 року, коли ще сам путін працював у Дрездені, НДР.

да, многое еще закрыто в архивах, но уже сама реальность показала трусливую сущность путина, мы уже видели, как он ездит на международные встречи со своим стаканом (с крышкой), ну и прочее. О том, как он боится и сейчас уличные протесты: когда были протесты Навального еще до отравления, путин уезжал в Казахстан, якобы на лыжах с Назарбаевым кататься ))

Все его сидение в бункере во время ковида, а еще до смешного доходило, когда его показывали выступающим на невероятном расстоянии от людей, которые были несколько раз проверены))

Да, это было тогда в Дрездене, это есть и сейчас. Говорят: горбатого и могила не исправит, но есть и другое объяснение: человек, совершивший много преступлений уже боится всех на уровне инстинкта.

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

Вторая работа по документальному циклу Артема Шевченко "Военная разведка Украины: на море, в небе, на земле" посвящена деоккупации стратегически важного для безопасности в Черном море острова Змеиный

Sapienti sat DIPOL (Diskussionen. Informationen. Politik.)

Як терористи росії шантажують світ голодом

https://sprotyv.info/analitica/yak-teroristi-rosiї-sh...

Ein junger Syrer geht dem Tod seines Bruders auf die Spur und erfährt dank der Hilfe eines russischen Journalisten von einer geheimen Miliz: die Gruppe Wagner. Es beginnt ein Kampf um die Wahrheit: Gemeinsam wollen die beiden der Welt beweisen, dass diese gefährliche paramilitärische Organisation unter dem direkten Befehl von Wladimir Putin verdeckte Operationen durchführt. Ende 2019 erschien im Internet ein Video von einem grausamen Mord. Die zwei Jahre alte Aufnahme zeigte zwei russischsprachige Männer in Militäruniform, die einen Mann erst erbarmungslos folterten und anschließend hinrichteten. Das Opfer war ein junger syrischer Familienvater namens Mohammed, der sich geweigert hatte, der Armee von Bachar El-Assad beizutreten. Mit der Unterstützung von Denis Korotkow, einem ehemaligen Polizisten und mittlerweile gefragten Ermittler der unabhängigen russischen Zeitung „Nowaja Gazeta“, führte der Bruder des Opfers einen langen Kampf um die Wahrheit. Schließlich konnten die beiden beweisen, dass hinter dem schrecklichen Verbrechen eine bislang geheime Miliz steckte, die im Auftrag des russischen Präsidenten handelt. In "Die Wagner-Gruppe - Russlands geheime Söldner" erzählt das Duo exklusiv von seinen Recherchen, bei denen es herausfand, dass die Miliz 2014 in der Ukraine gegründet wurde, sich rasch ausdehnte und ihre Tätigkeiten schließlich auf Syrien erweiterte. Es erläutert anschließend die bislang unbekannten Verbindungen zwischen der Wagner-Gruppe und der russischen Regierung. Destabilisierungsmanöver, Folter, Mord und Vergewaltigung gehen auf das Konto der paramilitärischen Organisation – und das alles im Auftrag des Kremls an gerade den Orten, wo die russische Regierung wirtschaftliche oder geopolitische Interessen pflegt.