Аналогії миру

Тим, хто любить говорити про "мир", нагадаю, що договори з росією не варті паперу, на якому вони написані (Отто фон Бісмарк).

Між росією і Україною було підписано: Договір про дружбу, співробітництво і партнерство, Договір про державний кордон, Угоду про статус і умови перебування Чорноморського флоту російської педерації на території України, і багато інших менш значущих документів, у яких кремль визнавав кордони, їхню непорушність, приналежність Криму до України, і гарантував безпеку (Будапештський меморандум). Про прінопам'ятні "мінські угоди" годі й говорити.

Це не завадило путіну потім раптом "згадати історію", перекреслити всі домовленості і скасувати українську незалежність.

Будь-який інший договір москва відмінить, коли їй буде зручно, і не виконуватиме, якщо не захоче.

Як вона не виконує договорів із Молдовою (про виведення військ і статус Придністров'я), із Грузією (про мирне вирішення Абхазького й Осетійського конфліктів, спровокованих кремлем), із Вірменією - про взаємну військову допомогу.

І не треба ось цих бородатих аналогій із Фінляндією - мовляв, дивіться, країна втратила території, але зберегла незалежність (в 1939-1940).

Якби не напад Гітлера на СРСР - ще невідомо, як би розвивалися події. Фіни сміливо дали бій сталінським ордам, і справді виграли Зимову війну, наскільки це було можливо.

А далі - фінам просто пощастило, що у великій грі великих держав знайшлося місце їхній незалежності.

Бритти, до речі, до кінця (до Ялтинської конференції) відстоювали незалежність Польщі, уряд якої сидів у Лондоні, - але Польщі не пощастило.

Не пощастило Чехословаччині.

Не пощастило Угорщині, Литві, Латвії, Естонії, Румунії, Югославії...

Де тільки і коли тільки москва може щось відтяпати - вона відтяпає.

Це як вічно п'яний, задиристий сусід, якому начхати на закони, на дзвінок у поліцію, на ваш спокій, на ваші сімейні цінності та євроремонт у будинку.

Такі люди і такі країни розуміють тільки силу.