Карта, якою мислить Дональд Трамп.

Трамп хоче Make America great again, і шлях до цього він бачить через гроші і ресурси, які ці гроші примножуватимуть.

Нічого нового в цьому немає, і ми мали б давно вибудовувати поведінку з ним не через заклики про справедливість, а саме через цю призму.

Зрештою, Банкова цю тему змогла команді Трампа "продати" через угоду про рідкоземельні метали.

Але ми її самі запропонували, а потім відкинули.

Натомість йому це все запропонувала росія.

І пропозицію сьогодні процитували так: рф запропонувала Трампу угоду щодо російських природних ресурсів - нафта і доступ до Арктики.

Арктика для Трампа - це новий клондайк, бо як ви бачите на карті - там і Гренландія, і Канада, і рф. І зовсім трохи Америки.

А він хоче, аби було більше. Про щоб свідчить вся його риторика.

Справа в тому, що відповідно до міжнародного права, доступ на розробку ресурсів Арктики мають країни, що межують з Арктикою сушею.

От власне вони всі і на карті.

Ресурси Арктики грандіозні. Льодовики тануть, і добувати їх буде простіше. Там зосереджено:

- 30% газових родовищ

- Біля 15% нафти

- Золото, нікель, вольфрам, платіна, паладій, уран, молібден

- Рідкоземельні метали, лідером з добутку яких сьогодні є Китай.

А важливі вони для всієї тієї індустрії, перспективи якої Дональда точно доповів Ілон Маск.

Але повернемося до Китаю.

Піднебесна теж давно хотіла отримати доступ до ресурсів Арктики і пропонувала змінити для цього міжнародне право.

Воно влаштовує Трампа, який сьогодні окрім доступу до ресурсів вирішує ще одне геополітичне завдання - відірвати росію від Китаю.

Він хоче велику гру тут і зараз, розуміючи, що чотири роки у його віці це теж багато.

Явно американці грають на цих його амбіціях.

І в такий спосіб вони різко послаблюють роль Китаю і групи БРІКС.

І в цій геополітичній грі realpolitik ми не мета, а засіб досягнення цілі

Старого світу більше нема.

Довкола цинічна realpolitik. І це базове, що треба брати до уваги.

І Антиамериканські настрої нам в цьому не сильно допоможуть.