Дональд Трамп создал угрозу для всей Европы

Чи зможе президент США Дональд Трамп досягти миру між Росією та Україною, чи ж ми стоїмо перед повторенням сумнозвісної Мюнхенської угоди ?

Коли у 1938 році Велика Британія та Франція змусили Чехословаччину поступитися Судетами на користь нацистської Німеччини, вони вірили, що це забезпечить тривалий мир.

Але умиротворення агресора мало протилежний ефект – уже за рік розпочалася Друга світова війна.

Коріння цієї війни – у прагненні президента Росії Путіна не допустити, чи змусити Україну повернутися під контроль Кремля.

Демократична, суверенна Україна, яка прагне співпраці та інтеграції із Заходом, несумісна з тим, що Путін вважає своєю історичною місією.

Він давно стверджує, що розпад СРСР – це катастрофа, а Україна, на його думку, взагалі не є незалежною державою.

Це означає, що справжній мир між Росією та Україною стане можливим лише після того, як Путін залишить Кремль.

Обіцянка Трампа закінчити війну за 24 години ніколи не була серйозною.

Тепер він стикається з викликом, який займе місяці, а не години.

Путін раніше чітко давав зрозуміти, що він не погодиться на перемир’я, яке не передбачає розширення територій Росії та політичного й військового підпорядкування України.

Він намагатиметься витиснути максимум з особистої зустрічі з Трампом, і, судячи з їхніх попередніх зустрічей, така тактика може спрацювати.

Згадаймо приватну зустріч Трампа з Путіним у Гельсінкі у 2018 році, після якої Трамп заявив, що довіряє російському лідеру більше, ніж власним розвідувальним службам.

Але чи справді Трамп може віддати Україну Путіну?I

У вересні 1938 року Чехословаччина не мала вибору щодо власної долі.

Вона навіть не була присутня на переговорах у Мюнхені, де Адольф Гітлер переконав французьких і британських лідерів погодитися на її розчленування.

За пів року Гітлер порушив угоду, і німецькі танки увійшли до Праги.

Трамп і Путін так само наполягають на тому, що Україна не повинна бути за столом переговорів.

Їхній задум, схоже, полягає у тому, щоб укласти угоду між собою, а потім змусити Україну її прийняти.

Путін, ймовірно, висуне вкрай амбітні вимоги, адже розуміє, що це його велика нагода. Трамп зі свого боку спершу, можливо, запропонує просте перемир’я з подальшими політичними переговорами.

Але Путін прагнутиме більшого – не лише закріплення своїх початкових вимог, а й пом’якшення західних санкцій.

Путiн вимагаючи більше, ніж Трамп реально зможе йому дати.

Але навіть якщо Путін проявить стриманість і вони з Трампом дійдуть згоди щодо територіальних і політичних умов, немає жодної гарантії, що Трамп зможе змусити Україну їх прийняти.

У 1938 році Чехословаччина вирішила не чинити опору, оскільки її військові перспективи були безнадійними.

Але Україна – в зовсім іншій ситуації. Ймовірність того, що вона погодиться на відверто несправедливий диктат, майже нульова.

Безперечно українці добре усвідомлюють, що поставлено на карту.

У лютому 2022 року майже всі вважали, що вони зламаються під російським тиском за лічені дні чи тижні

Тепер українські сили самі зайняли певні території в Курській області РФ.

Ці ризики стосуються не лише Європи.

Що станеться з безпековими гарантіями США для Азії та інших регіонів ?

Якщо Сполучені Штати не готові захищати Україну, чи будуть вони справді готові захищати Тайвань ?

Колонка початково вийшла на сайті Project Syndicate і публікується з дозволу правовласника