БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Назад
* * *
Я хотів би заснути під синім наметом,
де у рванім повітрі, чужім милосердю,
чи то бджоли дзижчать, переповнені медом,
чи то кулі дзинчать, нашпиговані смертю.
Я не знаю, кому і чому закортіло
перенести у яву жерця потойбіччя.
Я не бачу його смертоносного тіла,
але бачу бліде і безоке обличчя —
тільки зашморг губів, що сталево іскриться
і стискає провалля хижацької пащі.
І крадеться війна, як скажена тигриця,
то вогнем, то пітьмою всередені хащі.
Ми вбиваємо вбивство, вбиваючи вбивцю,
ми доводимо світу своє існування.
Помогай тобі Боже, хоробрий мисливцю,
най освячує небо твоє полювання.
Припадає до обрію втомлене сонце,
ледь звучить трав'яна і повітряна мова.
Грає затишним світлом вечірнє віконце.
Повертайся додому. Вечеря готова.
24.07.2022
Михаил Юдовский