* * *

Птица, лети, бросай на землю перо,

сильными крыльями небо меси, как глину.

Сверху падали бомбы. А люди пели в метро

"Червону калину".

Пели — спина к спине, плечо к плечу.

Свет электрический тек по лицам, как масло.

Ветер над городом пытался задуть свечу.

А свеча не гасла.

Город стоял, город держал удар

всеми мостами, всеми семью холмами,

смехом и матом, звоном разбитых фар,

песнями и псалмами.

Время пыталось намертво сжать в кольцо

хрупкий осенниий воздух на шее шаткой.

Город глядел смерти летящей в лицо

детской площадкой.

Смерть, опираясь на костыли,

пылью ползла из воронок, трещин, ущелий.

Слышался сквозь выдох и вдох земли

тоненький скрип качелей.

Птица, лети, собирай в небесах серебро —

эти пути исповеданы, исповедимы.

Падали бомбы. Люди пели в метро.

И были непобедимы.

11.10.2022

Upd. Зробив переклад українською:

Птахо, лети, кидай на землю перо,

сильними крилами небо міси, як глину.

Зверху падали бомби. А люди співали в метро

"Червону калину".

Співали — спина до спини, плече до плеча.

Світло олійно текло, по обличчях гасало.

Вітер над містом свічу задував. Свіча

не згасала.

Місто стояло, місто тримало вдар

всіма мостами, пагорбами, домами,

сміхом і матом, дзвоном розбитих фар,

піснями й псалмами.

Час намагався стиснути в мертве кільце

крихке осіннє повітря, ламав завіти.

Місто дивилося смерті в лице

майданчиком, де грали діти.

Смерть з кривавою міткою на чолі

лізла на милицях з тріщини, вирви, щілі.

Чулися крізь видих і вдих землі

гойдалок скрипи безсилі.

Птахо, лети, срібло сип у Дніпро,

сип на шляхи, що сповідані на закланні.

Падали бомби. Люди співали в метро.

І були нездоланні.

Михаил Юдовский