БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Назад
* * *
І синім сяйнуло в повітрі, і скло
підставило небу прозоре чоло.
І світ проступав з-під вологого тла,
і радість по краплі додолу текла.
Розп'ятий на цій смертоносній добі,
"Чи радість на часі, — сказав я собі, —
коли згуртувалися біди в юрбу
і серце несе, як дитину, журбу?"
"На часі", — сказала за мене доба.
"На часі", — сказала із серця журба.
"На часі", — сказав покалічений час,
лицем повернувшись до кожного з нас.
Зриваючи з шиї прокляте ярмо,
ми в горлі смертельний клубок несемо,
ми носимо в грудях страждання і біль —
як носить вітрила судно серед хвиль.
Радіймо — крізь сльози, крізь смерті світил,
допоки радіти нам вистачить сил.
Палаючі очі і стиснутий рот —
не жертва, не добич — ми вільний народ.
Радіймо — луні перемог у війні,
радіймо — краплині дощу на вікні.
І мовчки здвигаючи разом столи,
оплачемо тих, що назад не прийшли.
29.08.2022
Михаил Юдовский