БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
У темряві світло ліхтарика створює коло -
мов сонце на стелі. Немає зв'язку та тепла.
Здається, що ніч та зима не скінчаться ніколи.
І вже не згадати, якою в нас радість була...
Та видався день - на заміну - по справжньому теплий -
Весняний, із сонечком, дихав легкий вітерець
І морем запахло... і наче напружились стебла
бузкових кущів вздовж асфальту... й зійшли нанівець
усі снігові - під калюжами - залишки-плями,
І збуджено раптом набрякли брунькові соски,
І чорні птахи полетіли із міста полями,
Й струмочки вздовж вулиць згадали веселі казки...
Відомо усім: ще зима не складатиме зброю,
Іще повоює, іще поморозить, авжеж.
Та все ж, незабаром повстануть весняні герої
І пролісків море з'єднається з небом без меж.
Весна переможе! Всі в цьому упевнені люди:
сильніше тепло і добро, аніж зло та зима!
Все буде чудово! Все знов Україною буде!
Повірте, бо вірю, бо знаю сьогодні сама,
ліхтариком коло малюючи біле на стелі,
без світла й тепла, я сьогодні упевнена в тім,
що ми переможемо! Світло повернуть в оселі,
зв'язок і тепло, і весну повертаючи в дім!
Тримайтеся, люди, ще трішки - і Вербна неділя,
А потім і Пасха, і в світі воскресне Господь,
І це означає: воскресне Любов та Надія,
І все переможе той Дух, що сильніше за плоть!
Ольга Подлесная