У темряві світло ліхтарика створює коло -

мов сонце на стелі. Немає зв'язку та тепла.

Здається, що ніч та зима не скінчаться ніколи.

І вже не згадати, якою в нас радість була...

Та видався день - на заміну - по справжньому теплий -

Весняний, із сонечком, дихав легкий вітерець

І морем запахло... і наче напружились стебла

бузкових кущів вздовж асфальту... й зійшли нанівець

усі снігові - під калюжами - залишки-плями,

І збуджено раптом набрякли брунькові соски,

І чорні птахи полетіли із міста полями,

Й струмочки вздовж вулиць згадали веселі казки...

Відомо усім: ще зима не складатиме зброю,

Іще повоює, іще поморозить, авжеж.

Та все ж, незабаром повстануть весняні герої

І пролісків море з'єднається з небом без меж.

Весна переможе! Всі в цьому упевнені люди:

сильніше тепло і добро, аніж зло та зима!

Все буде чудово! Все знов Україною буде!

Повірте, бо вірю, бо знаю сьогодні сама,

ліхтариком коло малюючи біле на стелі,

без світла й тепла, я сьогодні упевнена в тім,

що ми переможемо! Світло повернуть в оселі,

зв'язок і тепло, і весну повертаючи в дім!

Тримайтеся, люди, ще трішки - і Вербна неділя,

А потім і Пасха, і в світі воскресне Господь,

І це означає: воскресне Любов та Надія,

І все переможе той Дух, що сильніше за плоть!

Ольга Подлесная