БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Zurück
Живий Дніпро
#вірші_денники
Мій Дніпро замінований
так, наче серце мені заміноване.
Вхід у літо, у воду, в дитинство, у душу
не унеможливлений -
відтермінований.
Я не можу, як дідо, спустити човна і пливти.
Я не можу, як мама, надвечір піти порибалити.
Я не можу, як баба, у плавнях трави накосить
Я не можу, як тато, крутить очерет і курить.
Є вода, але нам усім - зась до води:
кажуть знаки й стрічки "обережно, не йди".
Я не йду. Вітер свіжість світанку приносить з Дніпра,
а на мене навалює туга, важка, мов гора.
Перенизую згадки про все і про всіх в голові
і ділю на "свої-не свої", на "живі-не живі".
Скільки тих, що народжені вільними понад Дніпром,
роз'єднала сваволя, брехня, і розгром, і погром?...
Через час, через простір, емоції ледве пливу
сумніваюся: я не померла, але чи живу?
А у відповідь, наче надія, Дніпро хлюпотить.
Замінований мій, нездоланний, тебе не спинить.
Будем жить.
#автороленамаляренко