БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Після сеансу
#вірші_денники
Ми всі дивились Термінатора,
але хіба застерігло?
Тепер на армію донатимо,
і знаєм, де живе х...ло.
Надія світить нам у сховищі.
Вартує спокій пес Патрон.
У небі - дронові летовища.
І це не край. W@r must g0 0n...
Чи буде кнопка та натиснена?
Чи біль перевантажить світ?
Чи... страшно навіть і помислити
про спільний в чорну прірву літ.
Життя - найменше - найбезцінніше!
Та - карти роздані. Фріспін.
Мистецтво видалось безсилим вщент
перед повстанням немашин.
Утопії, антиутопії,
легенди, міфи - все в крові.
З Європою та у Європі ми,
та не свої там, чи... свої?
Опікунів собі шукаємо,
патронів і помічників.
Ми - кіборги, але не знаємо
своєй апокаліптики.
Так, звісно, ми - об'єкт агресії
Природні й відсіч наша й шал.
Та на машині часу десь то би
злітав би хтось та відмотав!..
Щоб не було отого лютого,
щоб не заїхав той стрілков,
щоб ми за криком не профукали
наш мир і єдність нашу знов.
Ото були б нам інфоприводи!..
Ото б намайстрували мемів!..
Та висновки, та умовиводи,
системні або несистемні,
самим зробить не всім дано,
хоч всі подивляться кіно,
яке, крім "I'll be back" та "shit" -
нас не навчило й не навчить.
#автороленамаляренко