Після сеансу

#вірші_денники

Ми всі дивились Термінатора,

але хіба застерігло?

Тепер на армію донатимо,

і знаєм, де живе х...ло.

Надія світить нам у сховищі.

Вартує спокій пес Патрон.

У небі - дронові летовища.

І це не край. W@r must g0 0n...

Чи буде кнопка та натиснена?

Чи біль перевантажить світ?

Чи... страшно навіть і помислити

про спільний в чорну прірву літ.

Життя - найменше - найбезцінніше!

Та - карти роздані. Фріспін.

Мистецтво видалось безсилим вщент

перед повстанням немашин.

Утопії, антиутопії,

легенди, міфи - все в крові.

З Європою та у Європі ми,

та не свої там, чи... свої?

Опікунів собі шукаємо,

патронів і помічників.

Ми - кіборги, але не знаємо

своєй апокаліптики.

Так, звісно, ми - об'єкт агресії

Природні й відсіч наша й шал.

Та на машині часу десь то би

злітав би хтось та відмотав!..

Щоб не було отого лютого,

щоб не заїхав той стрілков,

щоб ми за криком не профукали

наш мир і єдність нашу знов.

Ото були б нам інфоприводи!..

Ото б намайстрували мемів!..

Та висновки, та умовиводи,

системні або несистемні,

самим зробить не всім дано,

хоч всі подивляться кіно,

яке, крім "I'll be back" та "shit" -

нас не навчило й не навчить.

#автороленамаляренко