Вирішила вперше написати пост, бо, поспілкувавшись з багатьма волонтерами як в Україні, так і за її межами, дійшла висновку, що, на жаль, для деяких війна закінчилась, а може і не починалась... Чому так кажу, бо є причини: деякі починають задрити окладу військового, який оберігає ваш сон, мокне під дощем, спить в окопі, втрачає здоров'я, життя... Я не розумію що трапилось з людяністю деяких? Якщо ваш населений пункт цілий і не ушкоджений, то це не означає, що іншим можна не допомагати, якщо військові просять фінансової допомоги в придбанні тієї чи іншої амуніції або обладнання, то це не означає, що зі своїх коштів вони нічого не додають - якщо Ви не в змозі допомогти фінансово або не маєте такого бажання, то хоч не лайте людей за це. Пам'ятайте і дякуйте кожному, хто захищає зараз державу або допомагає чим може. Адже правило бумерангу ніхто не відміняв і ніхто не знає достовірно хто де буде завтра.

Дуже шкода, що інколи чуєш історії, як свої близькі люди стають гірше ворога.

Сум і біль охоплює серце, бо людяність за гроші не купиш. Я розумію, що зараз дуже скрутно фінансово і важко морально, але лише віра в найкраще приведе нас до перемоги, не проходьте повз тих, хто потребує допомоги🙏

Дякую кожному, хто наближає нас до цієї миті!

Татьяна Альберт