#вірші_денники

Терпець

А біль, як біль. Спливає, мов ріка,

та не тіка ніку'ди, не тіка.

На дні його - надія ворохка,

немов чатує рибу й рибака.

Крізь біль іду, дивлюся і живу -

знеболення свого не допливу.

Життя мені готує на щодень

нового болю для нових пісень.

А може, то не біль, а просто глюк -

як біль сприймати навіть доторк рук?

чуже втручання у твоє життя?

і погляд в спину? й мін дурне виття?

Хіба то біль - про смерті знати знов?

То ж не моя текла на землю кров?

Хіба болить - чужий почути біль?

Хіба болить - блукати між могил?

Хіба болить омана і мана?

Хіба болить, коли вже мрій нема?

Хіба то біль - себе з нуля почать,

хоч знаєш: доведеться й це втрачать...

Таки болить. І біль чужий, і страх,

невідворотність втрати горопах,

безповоротність миру і людей...

Живим від болю не втекти ніде.

Роздушена тим болем, мов печаткою,

перетриваю і... почну спочатку я.

Все буде добре, кажуть, харашо.

В одну ріку ніхто ще не ввійшов,

а я крізь біль іду, дивлюсь, живу -

знеболення ніяк не допливу.

Життя мені готує на щодень

нового болю для нових пісень.

#авторооленамаляренко