БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
#вірші_денники
Терпець
А біль, як біль. Спливає, мов ріка,
та не тіка ніку'ди, не тіка.
На дні його - надія ворохка,
немов чатує рибу й рибака.
Крізь біль іду, дивлюся і живу -
знеболення свого не допливу.
Життя мені готує на щодень
нового болю для нових пісень.
А може, то не біль, а просто глюк -
як біль сприймати навіть доторк рук?
чуже втручання у твоє життя?
і погляд в спину? й мін дурне виття?
Хіба то біль - про смерті знати знов?
То ж не моя текла на землю кров?
Хіба болить - чужий почути біль?
Хіба болить - блукати між могил?
Хіба болить омана і мана?
Хіба болить, коли вже мрій нема?
Хіба то біль - себе з нуля почать,
хоч знаєш: доведеться й це втрачать...
Таки болить. І біль чужий, і страх,
невідворотність втрати горопах,
безповоротність миру і людей...
Живим від болю не втекти ніде.
Роздушена тим болем, мов печаткою,
перетриваю і... почну спочатку я.
Все буде добре, кажуть, харашо.
В одну ріку ніхто ще не ввійшов,
а я крізь біль іду, дивлюсь, живу -
знеболення ніяк не допливу.
Життя мені готує на щодень
нового болю для нових пісень.
#авторооленамаляренко