БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
ФБ спогад часів окупації. Перечитую його і натикаюся на свою реакцію щодо розмислів наших, українських політиків, про Каховську ГЕС.
І раптом пригадую: але ж вони дійсно, вголос, з вумними обличчями і в публічному просторі дозволили собі гратися в підривників.
Чесно, я забула про це. А світ - не забув.
Вони торік просто поляпали язиками, а ми тепер маємо доводити світові, що греблю гепнули не українці - розумієте?! Вони дали привід:
а) світові думати, що ми могли на таке піти,
б) росіянам - переводити на нас стрілки й нагадувати світові про недолугі розмисли українських політиканів.
Чесно, я давно кажу: наші політики - люди гучних демонстративних заяв та ексцентричної поведінки, а це неприпустимо, якщо ти не герой індійського кіно. Але за роки вони привчили нас, що робота політика - публічно засудити, крикливо вимагати, бити і виганяти, обзивати і жартувати...
Ні, хороший політик - малопомітний. Він - диригент, а не прима-балерина.
Ось такі думки про спогади.
Алёна Маляренко