Абсолютно весела ніч із серії "спасибі Боже, я чомусь живий".

#побаченовхерсоні

З 23.00 ващще передпокій пекла. Стріляли всі в усіх з усього - краще сказати мій рівень експертності не дозволяє. Відльоти і прильоти були і близько й далеко, тихо й дуже голосно. Все вібрувало, будинок підскакував. Раптова тиша навалювалася ненадовго, але напружувала ще більше за гуркіт.

Коти гарчали, плакали, бігали по хаті, потім заховалися в шафі в коридорі. Заснула десь о 2.30-40 на підлозі в коридорі і я - в шафу тупо не влізла, та й задушно.

Прокинулася о 05.00 від того, що одна котяча старушка Ізєргіль на ймення Плюшка закопує свій екскремент так, що скоро прориє альтернативний вхід в Ламанш.

Встала, прибрала, думаю , посплю ще... Де там? Потім Жора пішла рить свій тонель ще до 06.00.

О 6.20 проїхав невідомий, попередньо за паспортними даними О.Є.Банько в машині з дуже гучно ввімкненою музикою, на максимумі.

Здрастуй, мір, я іду к тєбє...

п.с. Реально співчуваю всім, хто живе вздовж річки, від Антоновки до Острова. Якщо таке було в центрі, то що було там...

п.п.с. Коментаторів типу "йа у мами смєльчачок" з репліками типу "ну, це ж війна, ніч як ніч, ну стріляли, але я спав, та шо ви - всі уже звикли" та "чо ви ще в херсоні раз так реагуєте" попрошу забаниться від мене навіки, обклеїть клавіатуру скотчем і більше нею не користуваццця - вам ніззя. Покажете свою сміливість після війни, коли в барі будете дівЧонок клеїть. Ніч була реально виняткова.

п.п.п.с Тепер кітя Плюша вимагає їсти. А Жора спить без задніх.

Алёна Маляренко