Книги потонулого будинку

#вірші_денники

Фантомні болі від втонулих книг,

немов судоми - скрутять, не пускають.

Я чую запах палітур старих,

я пам'ятаю, де котру поставить.

Ті баба купувала ще дівчам

після війни, в мандрівних книголавках.

А ці томи - підпискою вручали,

стояли в чергах, гризлися-балакали.

Ще десь були дитячі, дорогі -

з малюнками, побаченими вперше.

А ще були "режиму вороги" -

передруковані, заховані за Брежнева.

Були й мої - здобуті, як в бою,

бо гроші відкладала по півроку.

У букіністів, наче у раю,

вдавалась до солодкої мороки.

За кожною - історія своя.

За багатьма - ще й очі дарувальників.

Без книг своїх банкрутом лину я,

порожнім човном без припасів-лантухів.

Вони - не речі: карби й маяки,

і співрозмовники, й моя наука,

й моя розвага, і труди тяжкі,

і насолода для очей і рук, і... -

вві сні вчуваю шурхіт сторінок,

знов бачу скраю дорогі позначки...

Якби то можна повернуть їх знов,

ті самі, та... Фантомним болем плачу...

#автороленамаляренко