БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Назад
Компенсація
#вірші_денники
Жінка у хаті спочатку дітей стрічала,
потім онуків, а потім... снаряди й воду,
Далі і розпач, і шепіт глухий печалі
серцем закляклим, наче стара колода,
стріла. І раптом всього по вінця стало -
і самоти, і втрат, і гори ганчір'я,
й битої цегли, і розсипів тих саману.
Тільки кудись поділися світло й віра.
Та...
Спокій прийшов - нерухомий і незворушний.
Жінці нарадили - йди ото там, оформлюй.
- Ладна, піду, та кому все отеє нужне?
Разві мені п'ять тисяч повернуть... доню?..
Жінка приходить, у чергах стоїть, мов камінь.
Сипле на стіл безконечних чинуш папери,
підписи ставить і - спать іде під зірками:
хата у неї більша за світ тепер є.
#автороленамаляренко
П.с. Написано під впливом одної зустрічі в черзі до ЦНАПу.
П.П.С. Херсон сьогодні весь день під обстрілами. Правда.
П.П.П.С. Якщо хто вірує, помоліться за дитя Боже Наталію - це ота загибла донька героїні мого вірша.
Алёна Маляренко