БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Назад
Гуманізація
#вірші_денники
Маленьке Я - нечутної ваги.
Ні, не здригнуться терези історії.
Чи ще живий, без рук чи без ноги,
від ейфорії плачеш, чи від горя? -
ти невагомий і для ворогів,
які для перемоги знищать маси,
ти незначний і для своїх - торгів
не буде за людей такого класу.
Великі цілі обнуляють Я.
Є тільки Ми у контурі держави.
Лети д'гори, не бійсь, душе моя
Це не розправа - канонада слави.
Тобі здалось, в персони є ціна?
У особистості є цінність вільна?
Та ось прийшла й поставила війна
крапки над і. Тепер ти лиш цивільний.
Одні кричать: тікай, не заважай!
Від інших чути: жертвуй, не оскаржуй!
А я кажу: не бійся і злітай
над болем, жахом, пеклом, шумом, сажею.
Живи щомиті і спрости життя:
є тільки ти і Бог, і мить між вами.
Маленьке Я на линві небуття
в молитві - непохитне і незламне.
#автороленамаляренко