БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
* * *
Відносна тиша - а тривожні сни.
Ще й серпень палить, в ніч не відступаючи.
Думки мої - скорботні та ясні -
усепрощаючі, не для всезнаючих...
Оце, у друзів зник коханий син.
В Донецьку зброю в руки взять відмовився.
Він не убивця. Мучень. Й не один
отам такий. А ми за них - чи молимся?
А тут... Схопили, місяць у тюрмі,
людина вийшла зламана і квола,
мов не жива, бо без смаку вже дні,
коли боїшся вголос заговорювать...
Та по ТВ - помпезно до мети.
А зловиш стрім - вже світло палить темряву.
Нечутно прощі тихої ходи.
Лиш помсти й правоти палка істерика.
Одні війною свій рятують мир.
Другі державі жертвують народ, а що?
Є меседж, зграя, кредо і кумири.
І смертні люди - для держав ніщо.
Живем і б'єм 'дне о'дного під дих.
Усі праві перед своїм опудалом.
А голос Бога - він же не затих?
А ми - не чуєм. Час такий, нечуваний.
Занурююсь, затулююсь, мовчу.
Чи зможу вишить світ добра і злагоди?
"Помилуй, Боже, вибач нас" - шепчу.
І серпень розкриває чорну райдугу.
#вірші_денники
#автороленамаляренко