БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
7 разів за декілька хвилин тільки що був обстріляний мій район в Херсоні. Поки пишу пост, вони знов гатять!!!!
Йбна рсня!!!!!
Немає спокою. В такі моменти думаю, шо я блін тут роблю!!!! Чи є в мене взагалі мозок! Потім все ніби то заспокоюється і я продовжую писати звіти по видачі гуманітарки і планувати наступний день. Кожен день і ніч Херсон і область розстрілюють майже впритул. Гинуть люди, діти, худоба. Гине все, що досі лишається живим.
В моменти обстрілів не можу знайти собі місце не те щоб в квартирі, а в цілому домі. Куди біжати, де ховатись. Сипиться скло і падають уламки по дому. Коли це все скінчиться? Хто має внятну відповідь??? Хтось її взагалі має? Ті по*вори стоять від нас через річку і просто рвуть на шмаття наше місто і наших людей. Вже не дивуємось ні людям в броніках, ні в касках. Взагалі нічому. Одне єдине питання, коли ми зможемо жити спокійно?
Херсон фронтовий.
27.09.23
Алёна Маляренко