БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
На жаль, вірш опанували думки про зворотню еволюцію людства – деградацію до стану звірства.
Прірва
Стигнуть криваві заграви,
перетинають майбутнє,
вдруге зійшли над'яскраві
жовті зірки шестикутні.
В нутрощах обсерваторій
тріснули всі телескопи,
коять потвори повтори,
світ розпинають всім скопом.
Мода серійних спотворень,
подіум: корчаться жертви,
в корені всіх словотворень
дія морфемою – жерти.
Крафтовий світ – модло тиру,
чад безкисневої ери,
газова камера миру –
затхла Землі атмосфера.
Там, де здригається світло
й тліють кістки Холокосту,
небо тиняється зблідле
від цвинтаря до погосту.
Як хромосом самогубство
гени химерних мутацій,
акт обезсердення людства,
звірство об'єднаних націй.
Натовпи: нá тобі боже
свастик іржавих розхрестя,
пекла коричневу пошесть,
бісове друге пришестя.
Сходить пітьма як на дріжджах,
ремствує праведна Грета,
космо-політ в бездоріжжя,
в прірву новітнього гетто.
Ірина Юрчук,
31.10.2023