БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Степові села
#вірші_денники
Сюди не прийде дєдмороз уже ніколи,
бо тут нема ні дитсадочка вже, ні школи,
нема дітей - лише руїна й чорна пустка,
нема людей - лиш пси голосять надто лю'дськи.
Нема в що бить,але все гуркає і гурка.
На цей майданчик вряд чи вибіжить Снігурка.
Тут миттю меми перетворюються в попіл.
Тут тане світ, а сніг і крига - вже й поготів.
Тут є вогні, які горять, як феєрверки -
вони ялинкам принесли гарячі смерті.
Защедрувать би... Он звізда на небо вийшла,
пройшла крізь темінь, але злобу чи прокрише?..
Згори, мій сум! Восстань із попелу зневіри
моя душа, не потони у горі виру!
Ген чуєш спів: Христос на санях народився?
Воскресне світ! Гойдай, гойдай його колиску!
Не покладай ні рук, ні сил, ні слів молитви,
не зупинись ! Бо ж зло - не спинює гонитви?
Його кривавих "богомольців" так не втомиш -
зови сюди усіх святих собі на поміч!
Тримай надію Покрови і міць причастя,
хай щира віра оживить надію щастя!
Нехай отут, де карнавалу вже не буде,
єднання неба і землі сотворить чудо!
#автороленамаляренко