Сьогодні згадують жертв Холокосту, нищення цілого народу, яке не вкладалося в день :(

Хочу з цієї нагоди порадити тим, хто ще не дивився, дивне і дивовижне італо-американське кіно "Життя прекрасне". Але кілька слів, ОК?

Я не прихильник італійського кіно - воно для мене надто емоційне, ще й усі емоції жирно підкреслені й оздоблені трьома знаками оклику. От і це кіно я теж хотіла вимкнути через 20 хвилин. Ну чому я маю терпіти той гротескний трюковий гумор + наївний романтизм на тлі суспільства, що поволі фашизується - нє...

Але я не пошкодувала, що подивилася. Друга частина все компенсувала - вона паралізувала мене, прикувала до екрану, попри відсутність екшну, спецефектів чи сцен насильства. Кіно підготувало в ній потужний контраст: романтична маячня стала реальним кошмаром, дурні жарти й витівки - єдиним способом вижити, фантазії - протиотрутою, а дивак - героєм. І той специфічний хепі-енд, як остання його посмішка...

Серед нас завжди будуть почвари, здатні повторити злочин, масштабований на мільйони жертв. Серед нас на щастя завжди будуть і борці, що їм опираються. Але надія на людство насправді зберігається завдяки дивакам, сила яких - у безмежній доброті.

Спасибі маестро Роберто Бенінья за це кіно.

М'якше за пронизливо геніальних Хлопчика в смугастій піжамі, Список Шиндлера, Піаніста, Гніздо Жайворонка і т.д., воно в тобі усе перевертає, щоб подарувати переможцеві... танк.

Подивіться це кіно, саме сьогодні, навіть якщо ви, як і я, не дуже й любите ультраекстравертне, гіперемоційне, мегамузикальне, красиве й метушливе кіно Італії. Вартісна річ.

Роберто Бениньи - Жизнь прекрасна / La vita è bella

Алёна Маляренко