БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Iya Kiva
***
навіть тварини у цій клітці часу не стримують сліз
плаче собака над тілом дівчинки, яку щойно знайшов під завалами
плаче кіт, вчепившись у ковдру, під якою лежить його вбитий господар
плаче левиця у зоопарку, в який щойно поцілили ніби ж як люди
так само і квіти; висихають на нитку в порожніх від смерті домівках
сумують за тими, хто приносив їм воду любові й світло турботи
складають свої пелюстки у кулачки, мов ображені діти
і завмирають, хнюплячи ясні голови, бо стеблам не сила більше триматися
якби не війна – скільки б садів приймали в обійми весни тихі дзвони людей
якби не війна – скільки б птахів дарували сережки цвірінькання кожному вуху
якби не війна – плач і попіл цієї землі,
де погляд тому гомоніли дерева, які посадив ще мій батько,
ми б більше ніколи не передали у спадок
03.03.2024
Ирина Евса