БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Назад
Болить душа та тихо тліє...
Зламали сенс всього життя...
Світанок теплий геть не гріє...
Назад немає вороття...
Протяжно біль усе руйнує...
Війна без краю та кінця...
Лишень надія ще існує...
Та віри повняться серця...
І знову, сполохи та зриви..
На рану знову, наче сіль...
Воюють стійко побратими...
В собі ховаючи всю біль...
А вдома, рідні посивілі...
Всі сподіваються на мир...
Але ж, скількох ми загубили...
Війна відкрила смерті вир...
Безвихідь, розпач накриває...
Плач, щоб не чули, по ночах...
А ранком сонечко знов сяє...
Ховаєш смуток по кутках...
Вдягнувши маску, посміхнешся...
Триматись стійко, до кінця!
Своєї долі не зречешся...
Ми вип'єм, чашу цю, до дна...
Зустрівши, врешті, перемогу,
зітхне з полегшенням земля.
Ми відбудуємо потроху,
всі наші села та міста...
Додому вернуться родини.
Лелеки щастя принесуть.
Пісні співатиме країна.
Знов, сенс життя, серця знайдуть!
Харитонова Олена