Вход на сайт
БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
112743 просмотров
Перейти к просмотру всей ветки
Назад
в ответ legende2018 02.12.22 13:09
Є правда – знаю – в кожного своя.
І ми «чужу» відштовхуємо вперто,
Всі аргументи зводим до нуля,
А за свою – єдину – ладні вмерти.
А той – на тому боці – чоловік,
Чи жінка – нашу правду не сприймає,
Торочить нам, що істини немає,
Відштовхує гігантський маховик.
І цей всесвітній маятник між нас
Розгойдується – більше амплітуда.
Неначе риб – космічна барракуда –
Усіх безжально поглинає час…
…Потрібно тільки свій здолати гнів,
Прийняти те, що важко так прийняти,
Хоч ухилитись - просто й поготів…
Та хтось «кує» ракети та гармати
І маятник не хоче зупиняти…
І лють в серцях – війна своє бере.
На терезах – байдужість та відвага…
А ІСТИНА – всесвітня рівновага –
Відкриється, як маятник замре.
Ольга Подлесная
Все свои поступки совершай только в гармонии со своей совестью.