БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Назад
Дивлюся в очі,твої,мамо,
Сльоза дивитись не дає.
В твій день народження,- сто п'ятий,
Хай вітер поздоровлення несе...
Нехай несе,крізь хуртовини,
Через грозу,через дощі,
З ,твоєї,мамо, Батьківщини,
З твоєї,рідної землі...
Тобі бажаю,я,спокою,-
Хай не тривожить вий сирен,
Там,вічний космос,над тобою,
І тихі ночі,без ракет.
Я знаю,мамо,ти все ,зверху бачиш,
Як тут палають села і міста,
Як,ми,ніколи не пробачиш,
Бо знаєш,непоправна ця біда...
Ось,знову - обмін полонених,-
Чиїсь сини,батьки,брати,
Хвороби,поранення,гангрени,
Яке життя чекає їх?!...
Ще скільки,без вісти пропало,
І скільки,їх,спить вічним сном...
Не легко,всім тут,рідна мамо,
Тополю гне,як душу,вітер за вікном...
Тут не живуть,тут,- виживають,
За дві стіни тримаючись,гуртом...
В серцях дітей ще жевріє надія,-
Березам коси перемога заплете.
Ще ,поки січень,а,в садочку,синя
Для тебе,мамо,віола вже цвіте!
Л.Ткач
Світлина и- нет