Багатостраждальні Київ, Одеса потерпають від оскаженілих потвор. Сьогодні вночі знов позамежні людські страждання і численні загиблі…

Всією душею з вами, любі друзі…

молитовні прокльони

Дивлячись крізь пітьму,

Вогник шукаю, стежу:

Вісім годин тому

Був він іще в мережі.

Дев'ять годин пройшло.

Серце — жива льодина.

Всесвіту бите скло,

В нім епіцентр – людина.

Вістря зірок крізь дим,

Наче уламки криги.

Простір — згорілий дім:

Зойки, судоми, здриги.

Десять годин пройшло.

Час — сподівань руїни.

Згиблих росте число

У нищівних новинах.

Знищує, губить, б'є —

Бісові все замало.

Боже, дістань моє

Серденько з-під завалів.

Безліч хвилин мина.

Холод в нутрі не вщухне.

Ніч — крижана стіна.

Стискуюсь, сліпну, глухну.

Гуркіт, вогонь і вий.

Людство пойняте сказом.

Вогник — онлайн: живий.

Гемон, мабуть, промазав.

Ветхий зотлів завіт.

Крик на розриві тиші.

Серед бетонних плит

Там, у вогні, хтось інший…

Світло — ковток води,

Небо — дірчастий бредень.

Праведний, розряди

В гунів обойму зведень.

Правий, врятуй живе,

Дриґом постав світила

Полум’я ножове

І спопели Атіллу…

Вірш молитов затих,

Силу прокльонів множить,

Щоб знелюднілих тих

Бич діставався Божий.

Ірина Юрчук,

17.06.2025