Вход на сайт
БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
296947 просмотров
Перейти к просмотру всей ветки
Назад
в ответ legende2018 02.12.22 13:09
***
... ти дерево без клаптика землі,
отак і виривають із корінням...
де сойки стрекотали на гіллі,
там тінь твоя мовчить, межи каміння
й уламків скарб минулого — дивись:
на диво ціла ваза і світлина
різдвяна, і принесений колись
уперше з дитсадка малюнок сина.
Дивись же обома, яка тепер
твоя вітчизна — випалена, гола —
неначе по-живому з неї здер
хтось шкіру — ні травиночки навколо,
ні писанок-будинків, ні садів —
одна зола і дерево змарніле:
напівживе, напівчуже, напів-
(точнісінько як ти) осиротіле.
Листопад, 2025 р.
Инна Куценко
Все свои поступки совершай только в Гармонии со Своей Совестью.