У нас було 2 тижні читання про 5-річних дівчат.
Прочитали «Катруся вже велика» Наталі Забіли і «Звичайно, Лотта вже може кататися на велосипеді» Астрід Ліндгрен.
Обом дівчатам тільки-но виповнилося 5 років і обидві вважають себе страшенно дорослими. Хоча моїй Катрусі вже 6,5 років, але книжки її дуже зацікавили. Слухала уважно і коментувала. І я люблю історії, в яких дітям розповідають про життя однолітків.
Раджу ці книжки дітям від 4 років і молодшим школярам.
«Катруся вже велика» Наталі Забіли читали з радянського видання, яке є на «Читанці» http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php?action=url/view&url_id=1932
Багато чого довелося редагувати, викидаючи радянську пропаганду, але відмовити собі в задоволенні прочитати цю книжку дитині я не змогла.
В сучасній збірці творів Наталі Забіли «Проза» від видавництва «Школа» цей твір назвали "Катруся і Павлусь" і також відредагували.
Повість розповідає про звичайне життя 5-річної дівчинки, складається з 17 розділів (у сучасному виданні їх 14).
Кожен розділ присвячений окремій події у житті дитини. Написано легко і читати книжку приємно. В ній є майже про все.
Багато уваги приділяється стосункам Катрусі з іншими дітьми. Розповідають про те, як діти приятелюють, сваряться і міряться. Про дружбу між дівчатами. Про непорозуміння з кращою подружкою через дружбу з іншою, і про те, як помиритися. Про те, що відбувається, коли діти вперто не хочуть поступитися одне одному, і як можна це владнати.
Про прагнення 5-річних дітей до самостійності, і про те, в яких випадках краще побути «маленькою». Про потяг до знань у дошкільнят і чи варто їх навчати до школи.
Про дитячі мрії стати лікарем, чи балериною. Про те, що одні діти приміряють на себе різні професії, а інші вже змалечку остаточно вирішують ким хочуть бути.
Про стосунки з батьками. Про любов і «нелюбов» до батьків. Про те, як тяжко буває, коли обманюєш батьків, і про те, як знайти в собі сили і вибачитися.
Про дитячі страхи і їх розвіювання. Про те, як страшно буває навіть уявити, що можеш втратити когось з батьків, і як стає легше, коли знаєш, що все одно є люди, яким ти не байдужий, і які про тебе подбають.
Про те, як у родині з’являється ще одна дитина і ти стаєш старшою сестрою.
Загалом історії з життя Катрусі приємні, і корисні для читання дітям.
Вважаю цю книжку однією з тих, які обов’язково треба читати дітям.
Але в деяких розділах повісті дуже багато радянської пропаганди, тому у сучасному виданні їх повністю прибрали, а тим, хто читає старе видання, раджу попрацювати з олівцем до того, як читати цю книжку дитині.
----------
ЦЕНЗУРА
Для тих, хто захоче прочитати цей твір із радянського видання, наведу приклад мого редагування.
Авторський текст моя жорстка цензура трошки пошматала, повирізавши відвідання Мавзолею і зворушливий віршик про Леніна, пугалки закордонними буржуїнами, святкування Першого травня і сцену на виборах депутатів, коли у списку стоїть тільки одне прізвище і всі радісно несуть ці бюлетені до урн.
Видавництво «Школа» теж проводило редагування. Судячи з переліку розділів у повісті «Катруся і Павлусь» («Проза», в-во «Школа»), вони видалили розділ 10 «Варвару Іванівну обирають», 11 «Перше травня» і 14 «Катруся в Москві» (або об’єднали розділи 13 і 14, значно їх скоротивши).
Я розділ 10 «Варвару Іванівну обирають» залишила. Дитині прочитала, але багато чого змінювала. У розділі йдеться про вибори у депутати вчительки, яка товаришувала з Катрусею.
Напочатку розділу згадується зміна державного устрою, яка відбулася під час Жовтневої революції . З цього уривку я видалила згадування колгоспів і того, що «наша країна зветься Радянський Союз» (с.134).
с.136 «Була ця війна вигідна й потрібна для царя і капіталістів, які від неї багатіли» (с.136) - не читала, хоча може так воно і було.
с.137 «Жовтневу Революцію» замінила на «Революцію» і не читала наступні речення:
«І сталася в нас Радянська влада, щоб трудящим людям жилося добре, а хто не працює, той хай і не їсть» ;
«Бо довелося ще з панами воювати – і з своїми і з чужоземними. Довелося ще свою рідну Радянську країну від них відвойовувати й захощати. І було це дуже дуже важко.»
«Але тепер була вже Радянська влада, і ця влада не дала загинути дітям»
с.138 «Чула я тільки, що про них інші сусідки балакали, що це мовляв комуністи – і чоловік, і жінка.» - не читала
с.139 «Це ж за старого ладу хазяї могли з наймитів знущатись. А в нас тепер Радянська влада, тепер у них такого права нема.» - не читала
с.140 Не читала абзац: «Отак я вивчилася і вирісла. І зрозуміла я, що то значить Радянська Влада.............. до комунізму!»
с.141 Дуже вразила мене сцена виборів. Чудова ілюстрація демократичності виборів у Радянському Союзі: у бюлетенях стоїть тільки одне прізвище, і навіть олівців, щоб викреслити його, якщо кандидат тобі не подобається, ні в кого не було.
Процитую повністю:
«Там усім дорослим давали такі аркушики паперу, на яких було надруковано прізвище , імя та по-батькові Варвари Іванівни. А в другій кімнаті стояв великий ящик, обтянутий червоною тканиною, він називався «урна». Хто хоче за Варвару Іванівну голосувати, той має вкинути аркушик в цю урну. А хто не хоче, той має закреслити її прізвище.
Тато і мама зразу вкинули свої аркушики. А Катя тим часом поглядала навколо: чи не закреслює хто-небудь Варвару Іванівну? Ні, мабуть усі за неї голосують. Бо всі зразу підходили до урни і вкидали в неї свої аркушики, і навіть олівців ні в кого не було...Катя простояла б там цілий день, щоб дивитись, як голосують за Варвару Іванівну. Але тато з мамою не дозволили, і довелося йти додому.
Днів за два виявилося, що ніхто Варвару Іванівну не закреслив. ЇЇ обрали депутатом і про це було надруковано в газетах.»
Розділ 11 «Перше травня» я не читала дитині повністю, хоча шкода було сюжету з висаджування квітів на балконі, і з тим, як Катруся піклувалася про них. Якщо присвятити цьому трошки часу, з цих сцен можна зліпити цікавий розділ, просто тоді я втомилася від редагування 10 розділу і на 11 моєї терплячки не вистачило.
Розділ 12 – можна читати повністю. Відпочинок для «редактора».
Розділ 13 і 14. Присвячені зустрічі Катрусі з бабусею, яке живе далеко в іншому місті, і тому бабуся і онука майже не бачать одна одну. Гарні розділи. Я тільки не згадувала про те, що зустріч відбувається у Москві – от якось язик не повернувся (хоча це вже мабуть діагноз). В моїй редакції це було інше велике місто. І бабуся в мене жила не на Далекому Сході, а «далеко».
с.167 скоректувала розмову з іншою дівчинкою, яка теж їде в Москву і мріє побачити Кремль і т.ін.
с.173 можна за бажання скоректувати розмову у метро, в залежності від того, куди ж саме замість Москви приїхала Катруся.
с.175 -176 вирізала відвідини Кремля, Мавзолея і зворушливий віршик про Леніна, починаючи зі слів «А скільки тут ще й таких...» і закінчуючи словами «І коли ти почуєш по радіо бій цього годинника, то згадуватимеш про те, як ми з тобою побували тут!»
с.188 «І ще було б страшно, якби в кімнаті раптом опинилися які-небуть погані люди...»
Вирізала слова, які ідуть далі: «якісь буржуї і фашисти. Адже вони колись мучили хороших людей і з ними довелося довго боротися, поки вигнали їх з нашої країни. А за кордоном вони і досі є...Тільки їх сюди ніхто не пустить! На кордоні стоять наші прикордонники і пильно вартують, щоб ніхто з них не смів пролізти до нас. А що коли раптом один прикордонник відвернеться на хвилинку, а погана людина тим часом прослизне в нашу країну і нишком добереться до Києва, і проскочить у цей будинок і в цю квартиру»
І склеїла зі словами, що ідуть далі: «і залізуть саме в цю квартиру?»
----------
Ну от майже і все, сподіваюсь нічого не забула, і не відлякнула нікого від цієї чудової книжки, яку після редагування дійсно варто прочитати дітям.