І про саму книжку напишу трошки.

Прочитала дитині «Історія запорозьких козаків для веселих дітлахів».
Побачивши таку назву, я чекала на викладену у хронологічному порядку історію запорозького козацтва, оформлену у цікаву для дітей розповідь.
Натомість – це скоріше збірка окремих козацьких казок, легенд, байок і розповідей про справжні козацькі звичаї, які автор з'єднав між собою загальним сюжетом про подорожі хлопчика Власика, який втік із дому і йшов на Січ, щоб стати козаком, і двох старих козаків-характерників (козаків-чаклунів).
Початок історії з одного боку сповнений чарів, якими старі козаки дивують хлопця, а з іншого боку смутку, бо розповідь про козацтво починається з того, що цариця ліквідувала Запорозьку Січ. Такий початок мені не сподобався. Розповідь старих козаків про знищення Січі безсила, зі складеними крилами (С.7-9). Починається вона з діалогу хлопчика і козаків:
- Навіщо мені до дому, я на Січ іду.
- Не трапиться тобі, серце, Січі в вічі глянути. Місяць тому зробила нас цариця сиротами, розвіяла по світу гніздо козацьке.
Козаки співають тужливі пісні про це і роняють сльозу. А потім вирішують Власика «поводити шляхами козацькими, розповісти все, чим жили запорожці, чого бажали, про що мріяли...Всю історію Війська Низового Запорізького розповімо тобі: про славних отаманів, гетьманів повідаємо, щоб знав ти все та іншим розповідав...».
Автор, мабуть, хотів дати надію на відродження козацтва у таких маленьких хлопчиках, які, як Власик, будуть марити козацтвом, збережуть цю іскру прагнення до волі у своїх серцях і стануть достойними нащадками.
Але історія козацтва в нього не вийшла. Проте вийшла казка, в яку вплітаються збережені козацьки казки і думи, пісні і легенди. Є трошки історій про козацький побут на січі, є окремі згадки про деякі битви і походи. В книзі викладено міфи про походження козаків, про те звідки у степу взялися кам’яні могили і кам’яні баби, пороги на Дніпрі, чому козаки стрижуться під макітру або залишають оселедець. Легенда про те, як козаки прийняли християнство. Є і розповіді про справжні козацькі звичаї. Наприклад про те, як на січ дітей приймали, і як проводжали «на пенсію» старих козаків, про те, як козаки одягалися і про козацьке судочинство, про те, як козаки ховали і шукали скарби. Є байки про козака Мамая, Голоту, Свирида Хропка, Івана Підкову та Якова Шаха, Богдана Мікошинського, Івана Сулиму.
Все це оформлено у розповіді діда Базікала і діда Кахикала. Читається книжка дещо сумбурно, тому що відсутній чіткий взаємозв’язок між розповідями, і герої цих оповідань постійно змінюються, але загалом книжка цікава і аналога їй, який би підходив для першого знайомства дітей з козацькими звичаями і історією козацтва я поки що не знайшла.
Сучасне видання можна придбати у видавництві «Світ» - http://svit.gov.ua/index.php?productID=781
Стареньке – почитати на «Читанці» http://chytanka.com.ua/ebooks/index.php%E2%80%A6
Буктрейлер - http://www.youtube.com/watch?v=dEMs8xbS8Yk