Третього жовтня Німеччина святкує День возз'єднання західних та східних земель країни та її фактичне визволення від важкої лапи радянської влади!

Ця країна вже більш, ніж двадцять років дає прихисток мені та моїй родині! До двох мов, якими я володію з дитинства, приєдналася ще одна - німецька, яка теж стала майже рідною...

А в нинішні важкі для України часи Німеччина допомагає нашій Неньці зброєю, фінансами, гуманітарними вантажами та іншим чином. Вона прийняла у свої обійми сотні тисяч українських біжинців. Уклін та подяка!

Я хочу показати вам два своїх вірші у власному перекладі на німецьку. В моїй книжці "Волкополье" є цілий розділ з власними перекладами власних віршів на німецьку мову.

УТРЕННЯЯ ТРАПЕЗА

Листва вишнева, словно мармелад,

Которым ломтик хлеба покрывают.

Земля ржаная утро принимает,

Как чашку кофе. Черного стекла

Прозрачно озеро для созерцанья.

Перекрывая города бряцанье,

Над церковью звонят колокола.

В стаканах рощ заварен крепкий чай.

Чаинки листьев падают на дно их.

Лишь облако пушинкою одною

На скатерти небесного стола.

Из темного промокшего угла

Выносит ветер спрятанные тени.

На расстоянье нескольких мгновений

Сверкает солнца золотой очаг.

Оно мешает ложечкой луча

Густую пенку позднего тепла.

Столь утренняя трапеза светла,

Что мир упал пред нею на колени...

DIE MORGENMAHLZEIT

Kirschrotes Laub ist wie eine Schicht

Der Marmelade auf Morgenbrötchen.

Der Roggengrund trinkt Sonnenaufgang

Wie Frühkaffee; der aus schwarzem Glas

Gemachte Teich ist ruhig und durchsichtig.

Abdeckend zum Gerassel einer Stadt

Die Kirchenglocken schlagen immer an.

Im Glas des Hains wird starker Tee gebrüht.

Teeblättchen eines Laubs fällt zu Boden.

Die Wolke ist wie eine weiße Flocke

Auf der Decke eines Himmelstischs.

Aus der dunklen nassen Ecke bringt

Der Wind die tief versteckten dunklen Schatten.

In dem Abstand von einigen Sekunden

Funkelt ein Herd der Sonne wie das Gold.

Sie rührt mit einem Löffelchen des Strahls

Die dicke Sahne einer späten Wärme.

Die Morgenmahlzeit ist so hell und schön.

Still liegt die Welt vor ihr auf den Knien.

#emiliyapesochina

ПЕРВЫЕ ЗАМОРОЗКИ

Звуки в листья прячет иней,

Чтобы утро дольше спало.

В ноги трепетной осине

Пал шиповник краснопалый.

Клен коричневатолапый

Растерял свое богатство.

Под фонарной мутной лампой -

Рощи нищенское братство...

Ветра вздох согнал с березы

Стайку бабочек-лимонниц.

Бархатистость поздней розы

Смял мороз, не церемонясь.

Сквозь сиреневато-серый

Сумрак сонного светанья

Фары спичечною серой

Ослепляют ночи тайну.

Мир свою незаселенность

Устраняет неохотно.

Смутность... Неопределенность...

Утра возраст переходный...

DER ERSTE VORWINTER

Reif versteckt den Schall in Blätter,

Und der Morgen schläft noch weiter.

Rote Finger der Dornrose

Streicheln Espenfüße zitternd.

Seine Pfoten spreizt der Ahorn

Und verliert den Farbenreichtum.

Geist des bettlerischen Haines

Duselt neben der Laterne.

Zug des Windes reißt von Birke

Flug der gelben Schmetterlingen.

Frost zerdrückt die samtne Rose,

Ohne weiteres Bedenken.

In dem lila Morgenschimmer

Und im Dämmergrau des Schlafens

Liegt das nächtliche Geheimnis,

Das Autos geblendet haben.

Unbesiedlung schafft die Welt ab,

Aber sehr ungern und langsam.

Dumpfheit, Vagheit, Ungewisses...

Flegeljahre eines Morgens.

#emiliyapesochina

Из книги "ВОЛКОПОЛЬЕ"