БОЛЬ.Стихи и проза о войне.
Назад
***
Відкладай, бабусю, по копійчині
на дрон, відкладай,
і не знай про свиней-скарбничок
з грошвою всередині, бодай
твоя віра наївна швидше ростиме
за пенсію, за малят-
правнуків, над якими колись
будуть стояти крадій та кат,
як-от зараз стоять над солдатом беззбройним, над матір'ю його — теж,
але ти, старенька, забудь про це,
в крадія та ката — любов без меж,
вони — альфа й омега,
одне бездоганне і вічне ціле,
хоч говорять різне й ніби
не мають єдиних цілей.
Але що в них спільного —
так це стадо випещених свиней,
зовні чистих, блискучих, здорових,
гладких. Мине
час, та свині не схуднуть, не кинуться
з прірви в море,
біснуватимуться, почуватимуться
бадьоро.
Хто б й коли не наказував їм:
"Ідіть! Ідіть геть!". Свині
мають їсти й товстішати —
хіба вони в тому винні,
що не можуть нажертися та об'їдають
своїх же?
А коли назбираєш на дрон.
Поховаєш онука.
Не діждеш кінця війни.
Скажи: "Свині, їжте!".
Инна Куценко