Дощ оплакує жертву Ісуса Христа,

А в окопах промерзлі до душ хлопчаки

Розрахунки ведуть - по одному до ста,

І, на жаль, воскресіння для них - балачки...

Їм би сонячним квітнем любити дівчат,

Будувати й садити, й ростити синів...

Із будинків уламки конструкцій стирчать,

І в серцях не пробачення - праведний гнів

На того, хто прийшов руйнувати сюди,

Хто життя відібрав побратимів, тому,

хоч Святе Воскресіння і квітнуть сади,

Та не буде ніколи спасіння йому!

Я молитимусь довго за тих хлопчаків -

щоб живими у свій повернулися дім,

пригорнули дівчат, обійняли батьків...

А померлим - життя в воскресінні святім...

Та дощі нескінченні, як плач матерів

по загиблих синах - не вщухають, ідуть...

І змивають любов, що Господь сотворив,

залишають у серці ненависть та лють.

О, пробач нам, Господь, що не можем, як ти,

пробачати й любити своїх ворогів.

Може десь і існують безгрішні світи,

але наш переповнений горя й боргів.

Та на ранок, як сонце освітить сади,

очищаючи серце від чорних жахіть,

Він укотре воскресне, Він прийде сюди,

і пробачить борги, і любові навчить.

Хай весна безупинно іде по землі,

щоб здолати війну - нашу муку і хрест.

Алілуйя! Радійте старі і малі - Алілуйя! Спаситель із мертвих воскрес!

Ольга Подлесная