* * *

Відносна тиша - а тривожні сни.

Ще й серпень палить, в ніч не відступаючи.

Думки мої - скорботні та ясні -

усепрощаючі, не для всезнаючих...

Оце, у друзів зник коханий син.

В Донецьку зброю в руки взять відмовився.

Він не убивця. Мучень. Й не один

отам такий. А ми за них - чи молимся?

А тут... Схопили, місяць у тюрмі,

людина вийшла зламана і квола,

мов не жива, бо без смаку вже дні,

коли боїшся вголос заговорювать...

Та по ТВ - помпезно до мети.

А зловиш стрім - вже світло палить темряву.

Нечутно прощі тихої ходи.

Лиш помсти й правоти палка істерика.

Одні війною свій рятують мир.

Другі державі жертвують народ, а що?

Є меседж, зграя, кредо і кумири.

І смертні люди - для держав ніщо.

Живем і б'єм 'дне о'дного під дих.

Усі праві перед своїм опудалом.

А голос Бога - він же не затих?

А ми - не чуєм. Час такий, нечуваний.

Занурююсь, затулююсь, мовчу.

Чи зможу вишить світ добра і злагоди?

"Помилуй, Боже, вибач нас" - шепчу.

І серпень розкриває чорну райдугу.

#вірші_денники

#автороленамаляренко